Справа № 2-1196/10

РІШЕННЯ

Іменем України

16 червня 2010 року  Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі:

              головуючого-судді     : Афанасьєва В.О.

              при секретарі              : Лисенко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Антрациту  цивільну справу за  позовом  ОСОБА_1 до Управління  Пенсійного фонду України в м. Антрациті Луганської області про перерахунок надбавки до пенсії, як інваліду війни,

                                                                в с т а н о в и в :    

      Позивач  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті Луганської області, в якому просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті Луганської області провести перерахунок та сплату пенсії з 12.01.2005 року довічно з врахуванням надбавки до пенсії, як інваліду війни 2-ї групи, у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

             В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив,  що він є пенсіонер за інвалідністю. З 04.10.1999 року має статус інваліда війни 2-ї групи. Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» ( в редакції законів з 01.01.1996 року)  пенсія повинна підвищуватися на 350% мінімальної пенсії за віком - за час знаходження на 2-й групі інвалідності.

Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті Луганської області з проханням перерахувати надбавку до пенсії, як інваліду війни, на що отримав рішення відповідача № 33 від 01.03.2010 року про відмову.

Пенсія є єдиним джерелом існування, тому він вважає, що рішення про відмову у перерахунку надбавки до пенсії, як інваліду війни, яке було прийнято Управлінням Пенсійного фонду України в м. Антрациті Луганської області, суперечить нормам Конституції та законам України, є незаконним і порушує  його права, у зв’язку з чим він змушений звернутися до суду. Просить суд позов задовольнити,  розглянути справу  без його участі

              Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав суду заперечення, згідно яких просить справу розглянути  без його участі, в задоволенні позову просить відмовити.

              Суд, розглянувши справу, дослідивши надані докази, вважає, що позов не підлягає   задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач  ОСОБА_1 з 04.10.1999 року по теперішній час визнаний інвалідом 2 групи від захворювання, яке  пов'язане з виконанням   службових обов'язків  по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (безстроково).

З  28.09.1994 року по 30.09.1999 року  отримував пенсію по інвалідності  3 групи, з 04.10.1999 року – по інвалідності 2 групи в розмірі  фактичних  збитків, згідно ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1  від 21.10.2002 року  позивач   є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені  законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни . ( а.с.3)

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 цього Закону до ветеранів війни належать: учасники бойових дій,   інваліди війни, учасники війни.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 7 вказаного Закону передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Частиною 4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551 від 22.10.1993 року в редакції, яка діяла до 1.01.2006 року, було  передбачено, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 % мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 %  мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 % мінімальної пенсії за віком.  

Розмір з якого обчислюється позивачу підвищення  до пенсії за вислугу років, як інваліду війни, був встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 831 від 26.07.1996 року ”Про підвищення розмірів пенсій, призначених до 1.08.1996 року та порядок  обчислення пенсій, що призначаються після 1.08.1996 року”, Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 3.01.2002 року ”Про  підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється  за рахунок  коштів державного бюджету”.

Зазначені постанови регулювали правовідносини які виникли до 01.01.2006 року.   

Таким  чином, з урахуванням розміру мінімальної пенсії  з  якого необхідно визначати розмір доплати до пенсії, встановленого  постановою Кабінету Міністрів України № 1, такий розмір було збільшено, що потягло збільшення розміру пільгових виплат позивачу.

Вказані положення не визнані неконституційними Конституційним Судом України.       Ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” встановлено, що доплата до пенсії інваліду війни - є пільгою.    

При цьому, пільга не є складовою основної пенсії,  а тому  суд вважає, що з боку відповідача не було порушень Конституційного права позивача на належне соціальне забезпечення.

Пунктом 3 розділу І Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"  від 5.10.2005 року № 2939-IV, який   згідно пункту 1 розділу II набрав чинності з 1.01.2006 року, ч. 4 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" була викладена в такій редакції:  «Інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам

I групи - у розмірі 50 %  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,            II групи - 40 %  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

Ця норма є діючою на даний час та Конституційним судом України її зміна неконституційною не визнавалася.

З позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позивач  просить здійснити перерахунок надбавки до пенсії з 12.01.2005 року як інваліду війни 2 групи у розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком   при діючій на час звернення  ч. 4 ст. 13  Закону України "Про статус   ветеранів   війни, гарантії   їх соціального захисту", за якою розмір підвищення  для інвалідів 3 групи складає 30 % , а для інвалідів  2 групи - 40 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і як вбачається з матеріалів справи, такий перерахунок здійснювався відповідачем своєчасно.  ( а.с.6)

Більш того, позивач з вказаними вимогами до відповідача із заявою про перерахунок надбавки до пенсії як інваліду війни  не звертався.        

У відповідності до ст. 45 Закону України   "   Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування  "   від 09.07.2003 року № 1058-ІV перерахунок пенсії проводиться з часу звернення із заявою про перерахунок.  

Із заявою щодо зазначеного перерахунку  позивач звернувся  до відповідача лише 01.03.2010 року, тобто на час коли ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" існувала у новій редакції, що унеможливлювало відповідачу зробити   перерахунок   надбавки до пенсії як інваліду війни 2 групи у розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком з 12.01.2005 року.

    Позивач  вимагає   захисту   права на отримання    щомісячного   підвищення  до пенсії, як інваліду війни 2 групи з 12.01.2005 року.

Звернення до суду за захистом  порушеного  права  мало місце  07.04.2010 року, тобто понад  3  роки.   

Суд  вважає,  що   позивач  пропустив    строк  звернення  до суду  без поважних   причин.         

Позивач   мав  змогу  дізнатися   про порушене право  за весь період  дії редакції   ст. 13 Закону  України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якої    вимагає  перерахунку   пенсії   та  оспорити   дії    відповідача, оскільки відповідно до ст. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків громадян обов’язково підлягають оприлюдненню.    

В    позові   ОСОБА_1   не навів  причин  пропуску  строку   звернення  до  суду за захистом  порушеного  права, то суд вважає  на необхідне відмовити позивачу у  задоволенні  позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,11,15, 60,81,88, 212-215  ЦПК України, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” від 28.02.1991 року  №796-Х11, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від  22.10.1993 року № 3551-ХІІ, Законом  України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»            № 3551 від 22.10.1993 року, Законом  України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"  від 5.10.2005 року № 2939-IV , суд, -

В И Р І Ш И В  :

ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до  Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит Луганської області «Про перерахунок надбавки до  пенсії,  як інваліду війни» - відмовити.

Рішення  може бути оскаржена  в апеляційному суді Луганської області шляхом подачі заяви про апеляційне  оскарження  протягом десяти днів з дня її проголошення через Антрацитівський міськрайонний суд.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

    Рішення надруковано у нарадчій кімнаті.

Головуючий:                                                                                          В.О.Афанасьєв