№ 11-487/2007 р Головуючий у 1 інстанції Храновська Н.В.
ч.1 ст.296, ч.2 ст.186 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Опейда В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Луцьк 28 серпня 2007 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинського області в складі:
головуючого - судді Опейди В.О.
суддів Польового М.І., Бешти Г.Б.
з участю прокурора Єндрущака В.В.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією старшого помічника Любомльського міжрайонного прокурора на вирок Шацького районного суду від 27 червня 2007 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, не одружений, не працюючий, згідно ст.89 КК України не судимий, засуджений - за ч.1 ст. 126 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин.
За ч.2 ст.186 КК України ОСОБА_1. виправдано.
Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу залишено попередню - підписку про невиїзд.
Цивільний позов задоволено частково і стягнуто з засудженого в користь ОСОБА_2 150 грн. заподіяної моральної шкоди.
Вирішено питання речових доказів у справі.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати в кримінальних справах ,-
ВСТАНОВИЛА:
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 15 квітня 2007 року близько 00 годин знаходячись в коридорі приміщення сільського будинку культури с Острів'я Шацького району, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час конфлікту з ОСОБА_2., з приводу звинувачення останнього у викраденні його мобільного телефону та вимоги його повернення, на грунті неприязних відносин, наніс останньому кілька ударів руками в обличчя, при цьому, також завдавши один удар рукою в область шиї'ОСОБА_3., чим заподіяв потерпілим фізичний біль.
Не погоджуючись з вироком суду прокурор, що приймав участь в розгляді справи в суді першої інстанції в своїй апеляції вважає висновки суду не підтвердженими доказами дослідженими в судовому засіданні. Стверджує, що для виникнення конфлікту став нікчемний привід, сам конфлікт відбувався в приміщенні будинку культури на протязі тривалого часу в присутності сторонніх осіб, на зауваження яких той не реагував і наносив побої потерпілим. Крім того, вважає, що засуджений заволодівши телефоном, маючи реальну можливість ним розпоряджатись і добровільно не
повернувши його підтвердив тим самим корисливий мотив. Просить вирок суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, міркування прокурора, який апеляцію підтримав і просив задовольнити її, пояснення засудженого ОСОБА_1, який заперечив апеляцію і просив залишити вирок без змін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення.
Згідно вимог ст.334 КПК України та роз'яснень, які містяться в п.п.16 і 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановления вироку» від 29.06 1990 р. №5 суду при постановлены вироку належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудного, у висновку експерта, а також суд керуючись законом повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх допустимості достовірності, яка має ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності.
У п.18 вказаної постанови зазначено, що мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає в зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, і формулюванні висновку про їх відповідність.
Згідно з вимогами ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим.
Як видно з вироку, судом цих вимог закону не було додержано. При визначенні наявності в діях винного складу хуліганства в конкретному випадку, слід перевіряти чи було грубо порушено громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, та чи супроводжувався він особливою зухвалістю.
Так, поверхово досліджені судом показання потерпілого ОСОБА_2 про те, за яких обставин у нього мав місце конфлікт з ОСОБА_1., причина його виникнення, тривалість, відношення оточуючих до нього.
Належним чином не досліджені і не отримали належної оцінки показання свідків ОСОБА_4., ОСОБА_5., які допитувались в ході проведення судового слідства з врахуванням наведених обставин. Не дано аналізу даних ними показань при проведенні досудового слідства у справі.
Судом не допитувались в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3, і свідок ОСОБА_6., однак без належних для того підстав їх показання дані ними при проведенні досудового слідства були оголошені в судовому засіданні і покладені в основу рішення у справі.
Отже, обставини, за яких відбувся конфлікт між ОСОБА_1. і ОСОБА_2. свідчать, що судом не повно досліджені і не дано належного обґрунтування наявності чи відсутності грубого порушення громадського порядку і особливої зухвалості, як конструктивної складової в діях підсудного.
Окрім того, виправдовуючи ОСОБА_1. у зв'язку з відсутністю в його діях відкритого викрадення чужого майна зроблено посилання на показання підсудного, потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4., ОСОБА_5. і ОСОБА_6, без розкриття їх суті, та зроблено висновок про відсутність корисливого мотиву в діях підсудного, а отже і складу злочину. При цьому не дано оцінки тому, що телефон у ОСОБА_1 був вилучений працівниками міліції після звернення потерпілого в правоохоронні органи.
Разом з тим, в ході проведення досудового слідства так і в ході судового розгляду підсудний визнав заявлений потерпілим ОСОБА_2. цивільний позов, як в частині спричинення матеріальної так і моральної шкоди. Незважаючи на це позов задоволено частково з посиланням на не підтвердження його доказами в частині спричинення матеріальної шкоди.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирок суду щодо засудженого не можна визнати законним і обгрунтованим, а тому він підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд.
Під час нового судового розгляду необхідно ретельно перевірити зазначені вище обставини, дати належну оцінку всім доказам по справі та на підставі цього вирішити про наявність або відсутність інкримінованих ОСОБА_1 органами досудового слідства злочинів.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію старшого помічника Любомльського міжрайонного прокурора задовольнити.
Вирок Шацького районного суду від 27 червня 2007 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі.