Справа№2-118/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

         07 липня 2010р.                      Вільногірський міський суд Дніпропетровської обл.

у складі: головуючого                                      судді Болоніної М.Б.

при секретарі                                                               Шараповій О.О.

за участю позивача                                                      ОСОБА_1

                  представника позивача          адвоката    ОСОБА_2

                  відповідача                                                 ОСОБА_3

                  представника відповідача     адвоката     ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Вільногірську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 17.06.2009р.,   від спільного життя мають неповнолітню дитину –  доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2

 ОСОБА_1 звернулась  до суду  з позовом до  ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини,  в якому зазначає, що шлюбні відносини вони припинили, проживають окремо, дитина знаходиться на її утриманні, відповідач матеріальної допомоги не надає, хоча має постійний заробіток, фізично здоровий, інших непрацездатних членів сім’ї на своєму утриманні не має, тому може надавати їй матеріальну допомогу на утримання дитини. Позивач просить стягнути аліменти з відповідача у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), а також відшкодувати за його рахунок  її судові витрати, понесені оплатою юридичної допомоги адвоката у сумі 900грн.

В судовому засіданні позивач підтримала свій позов, суду пояснила, що після подачі нею позову до суду відповідач без її відома і згоди написав заяву за місцем роботи про стягнення з нього аліментів на її користь з 01.01.2009р., а в кінці 2009р. свою заяву відкликав, тобто з 01.01.2010р.  стягнення аліментів припинено. Вона зараз працює, її середній заробіток складає близько 2300грн., державну допомогу на утримання дитини вона не отримує. Крім того, позивач володіє інформацією, що відповідач працює за сумісництвом і отримує додаткові доходи, але дитину з початку 2010р. матеріально не забезпечує. Неповнолітня дитина сторін зареєстрована за паспортним обліком за місцем проживання відповідача, однак відповідач у судовому порядку вирішує питання про зняття дитини з обліку, оскільки вона проживає з позивачем.

Відповідач у судовому засіданні своє батьківство щодо дитини не оспорював, позов не визнав, оскільки добровільно сплачував аліментів  на користь позивача, в подальшому позов визнав частково –  у розмірі 1/10 частини доходу, посилаючись на достатній розмір заробітної плати, яку отримує позивач, та на незадовільний стан свого здоров’я, що потребує використання коштів на лікування, суду також пояснив, що працює, отримує заробітну плату у розмірі  від 2500грн. до 2700грн. щомісяця, аліменти на інших дітей з нього не стягуються, непрацездатних членів сім’ї  він не має.  

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази, суд доходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення аліментів на неповнолітню дитину  і часткове задоволення в частині відшкодування судових витрат позивача.

      Згідно ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст.ст.180, 181 СК України батьки зобов'язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, в тому числі і шляхом виплати аліментів. Ст.182 СК України передбачає, що  при визначенні розміру аліментів  суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних членів сім"ї, інші обставини, що мають істотне значення. Згідно ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

       У підтвердження своїх позовних вимог позивач надала свідоцтва про її одруження з відповідачем  (ар.с.3),  про народження їх дитини (ар.с.4), про розірвання шлюбу (ар.с.76),  довідки про свої доходи (ар.с.67,75). За клопотанням позивача від підприємства за місцем роботи відповідача витребувані довідки стосовно відрахування аліментів (ар.с.72,73,83,84), згідно яких аліменти з заробітної плати ОСОБА_3 стягнуто по грудень 2009р. включно, з 01.01.2010р. утримання аліментів припинено за його заявою.  

    Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтував довідками з місця роботи про відрахування з нього аліментів за його заявою (ар.с.19,20,21,22,58,59), у відповідності до яких  його середньомісячний заробіток складає близько 2412грн., аліменти на користь позивача стягувались з 01.01.2009р., довідкою зав. поліклініки за місцем роботи про перебування на диспансерному обліку з приводу виразкової хвороби у стадії ремісії, хронічного гастродуодениту, хронічного гепатопанкреатиту (ар.с.69).

Аналізуючи з’ясовні обставини справи, суд дійшов висновку про здатність відповідача до виплати аліментів у розмірі, запропонованому позивачем, заперечення відповідача проти позову суд знаходить необґрунтованими та такими, що суперечать іншим зібраним по справі доказам.  

Як виходить з письмових матеріалів справи, дохід обох сторін у вигляді заробітної плати, майже рівний, у межах 2300-2400грн.

Посилання відповідача на необхідність витрачати певні кошти на своє лікування, пов’язане з низкою хронічних захворювань, позбавлені будь-яких обґрунтувань. Довідка медичного закладу за місцем роботи відповідача констатує лише наявність у нього хвороби у стадії ремісії і не містить даних про необхідність певних лікувальних заходів, їх періодичність і вартість. До того ж довідка видана у листопаді 2009р., доказів погіршення здоров’я відповідача за час розгляду справи суду не надано, до січня 2010р. з  ОСОБА_3 за його особистою заявою відраховувались на користь позивача аліменти у розмірі 25% заробітної плати, що співпадає з розміром позовних вимог позивача.

     Таким чином, судом не встановлено обставин, які б істотно впливали на визначення розміру аліментів на утримання дитини сторін, як того вимагає ст.182 СК України,  тому, на думку суду, відповідач має реальну можливість надавати своїй неповнолітній  дитині допомогу у розмірі позовних вимог, задоволення позову у повному обсязі не суперечить принципам розумності та справедливості, буде сприяти захисту інтересів  малолітньої дитини сторін  та не буде порушувати права та законні інтереси відповідача.

При вирішенні питання про відшкодування за рахунок відповідача судових витрат позивача суд враховує наступне.

 Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.  

 До судових витрат ст.79 ЦПК України відносить судовий збір та витрати, пов’язані з розглядом справи, у тому числі витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  і правову допомогу.  

Судові витрати позивача  ОСОБА_1, на користь якої винесено рішення суду, складаються з оплати правової допомоги адвоката у сумі 900грн. (ар.с.94).  

 Однак, у відповідності до Постанови КМУ від 27.04.2006р. №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" витрати, пов'язані з правовою допомогою, не можуть перевищувати 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи особи, яка надає правову допомогу. З журналів судових засідань (ар.с.52,61,96-101) вбачається, що адвокат позивача ОСОБА_2, який приймав участь у розгляді справи з 16.07.2010р., безпосередньо затратив в суді 2 години. З урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на день розгляду справи, який становить 888грн., граничний розмір компенсації складатиме 710грн. із розрахунку: 888 х 40% = 355 х 2 = 710,  тому суд вважає, що відшкодуванню за рахунок відповідача підлягає сума 700грн.

Крім того, у відповідності до ст.88 ЦПК України  з відповідача в дохід держави підлягають стягненню судовий збір (держмито) у сумі 51грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120грн.

Приймаючи до уваги, що до 31.12.20009р. позивач отримувала допомогу з відповідача згідно його заяви, стягнення аліментів слідує здійснювати з 01.01.2010р.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 215, 218, 367 ЦПК України, ст.ст.180 - 183,191 Сімейного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини  задовольнити.  

Стягувати щомісяця з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м.Вільногірська Дніпропетровської обл., який працює у філії «ВГМК» ЗАТ «Кримський ТИТАН», мешкає у АДРЕСА_1,  ідентифікаційний номер  НОМЕР_1, аліменти на утримання доньки, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2,  на користь матері – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4., яка мешкає у АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер  НОМЕР_2, у розмірі 1/4 частки всіх видів доходу, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму відповідно до віку дитини, до повноліття, починаючи з 01.01.2010р.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в частині  відшкодування судових витрат задовольнити частково.    

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м.Вільногірська Дніпропетровської обл., який працює у філії «ВГМК» ЗАТ «Кримський ТИТАН», мешкає у АДРЕСА_1,  ідентифікаційний номер  НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4., яка мешкає у АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер  НОМЕР_2, у відшкодування судових витрат 700грн., у решті позовних вимог відмовити.

 Стягнути з  ОСОБА_3 на користь держави судовий збір (державне мито) в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі  120грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах сум платежу за місяць.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано, або після закінчення строку, встановленого на подачу апеляційної скарги.

СУДДЯ                                            М.Б. БОЛОНІНА