Судове рішення 2-а-58/09 від 13.09.2010

Судове рішення #10025400

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-58/09 Головуючий у І інстанції – Бакуменка А.С.

Суддя-доповідач – Земляна Г.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2010 року колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – судді Земля ної Г.В.

суддів Зайця В.С., Цвіркуна Ю.І.

при секретарі Дехтяренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області на постанову Богуславського районного суду Київської області від 26 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області про стягнення недоотриманих сум надбавки до пенсії, як дитині війни, поновлення строку звернення до суду,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому просив: визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області щодо відмови у виплаті щомісячної державної соціальної грошової допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року та стягнути на користь ОСОБА_2 4471грн.,20 коп. недовиплаченої соціальної грошової допомоги в розмірі 30 % відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2006- року по 31 грудня 2008 року включно.

Постановою Богуславського районного суду Київської області від 26.03.2009 року позов задоволено частково: визнано дії відповідача неправомірними та зобов’язано нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни, за період з 01.06.2008 року по 31.12.2008 року, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду – без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу підвищення до пенсії як дитині війни підлягає перерахунку з 01.06.2008 до 31.12.2008 року відповідно до мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В задоволенні вимог за 2006-2007 роки відмовлено, так як позивачем пропущено строк для звернення до адміністративного суду відповідно до ст. 99, 100 КАС України.

Судова колегія, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, погоджується з таким висновком суду.

Колегією суддів встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Законом України від 19 січня 2006 року N 3367-IV внесені зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", відповідно до яких виключено пункт 17 ст. 77, а ст. 110 викладена в іншій редакції.

Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Вказане положення не визнавалось не конституційним, тому вимоги позивача за вказаний період не підлягають задоволенню.

Крім того, п. 12 ст. 71 Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Отже, визнані неконституційними положення вказаних законів втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007.

Проте, ст. 99 КАС України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.

Судова колегія вважає, що про порушення свого права на отримання доплата до пенсії у передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі позивач мав дізнатися в момент отримання такої доплати, проте позов було подано лише 25.02.2009 року, що свідчить про пропущення позивачем річного строку звернення до суду.

Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач наполягав на застосуванні річного строку звернення до адміністративного суду та просив відмовити у задоволенні позову на цій підставі. В свою чергу позивачем не надано відповідних доказів про поважні причини пропущення річного строку на звернення до адміністративного суду.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог за період з 01.01.2006 року по 25.02.2008 роки, так як позивачем пропущено строк для звернення до адміністративного суду відповідно до ст. 99, 100 КАС України.

Крім того, Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, до 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року N 2195-IV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії як і вказано судом першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу з 01.06.2008 року підвищення до пенсії, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які з 22.05.2008 року втратили чинність.

Відтак, наявні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни, за вказаний судом першої інстанції період, з врахуванням строку звернення до адміністративного суду.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року N 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Отже, доводи апеляційної скарги та апелянта спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, через що рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-10, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області залишити без задоволення .

Постанову Богуславського районного суду Київської області від 26 березня 2009 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України.

Головуючий: Г.В. Земляна

Судді: В.С.Заяць

Ю.І.Цвіркун

Повний текст ухвали виготовлений 21 червня 2010 року