КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-56/09 Головуючий у 1-й інстанції Українець В.В.
Суддя доповідач Заяць В.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2010 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Суддів:
Зайця В.С.,
Земляної Г.В.,
Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 16 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва про поновленян строку, визнання дій неправомірними, зобов’язання нарахувати та виплатити соціальну допомогу з урахуванням індексу інфляції,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась з позовом до УПФ України в Солом’янському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку, визнання відмови протиправною, зобов’язання здійснити нарахування щорічної державної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 рр в сумі 3 891,90 грн. з урахуванням інфляції, що мала місце за цей період
Постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 16.04.2009 року позов задоволено частково.
На вказану постанову суду позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилалася на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просила скасувати оскаржувану постанову з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується копією відповідного посвідчення.
Вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195 (далі – Закону № 2195), передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, яким визнано некоституційними деякі статті та положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема ті норми, що скасовували або змінювали ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому прийшов до висновку щодо неправомірності дій відповідача по невиплаті позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, при цьому, застосовуючи положення ст.ст. 99, 100 КАС України, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги про перерахунок недоплаченої щомісячної 30 % надбавки до пенсії підлягають задоволенню частково за період з 22.05.2008 року, так як даний позов було подано в січні 2009 року, позивачем без поважних причин пропущено річний строк для звернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав, свобод чи інтересів, а представник відповідача наполягав застосувати положення ст.ст. 99, 100 КАС України.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів може погодитись з огляду на слідуюче.
Частиною другою статті 5 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах звернення до адміністративного суду, який встановлено в один рік.
Частиною першою статті 100 КАС України передбачено, що пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки позивач з даним позовом звернулась в січні 2009 року, просила задовольнити позовні вимоги за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, належно допустимих доказів поважності причин пропуску встановленого процесуальним законом строку до суду не подавала, а відповідача наполягав застосувати до вказаних правовідносин положення ст.ст. 99, 100 КАС України, то колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в зв’язку з пропуском позивачем річного строку для звернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав, свобод чи інтересів в частині заявлених позовних вимог за період з 01.01.2006 року по січень 2008 року.
Щодо частини задоволених позовних вимог за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити слідуюче.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Крім того, зазначеним Рішенням КС України визначено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
А відтак, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Вимогами ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З урахуванням того, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною радою України на період з 1 січня по 31 грудня відповідного року, судова колегія приходить до висновку, що позивач має право на доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком починаючи з 22 травня 2008 року, тобто після винесення рішення Конституційним судом України, тому позовні вимоги за 2008 рік слідує задовольнити частково за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не грунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи, які підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні, ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 16 квітня 2009 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
_____________________В.С. Заяць
_____________________Г.В. Земляна
_____________________Ю.І. Цвіркун