Судове рішення 2-а-520/09 від 13.09.2010

Судове рішення #10025383

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-520/09 Головуючий у 1-й інстанції - Голуб А.В.

Суддя-доповідач – Земляна Г.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2010 року Коллегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – судді Земляної Г.В.

суддів Зайця В.С., Цвіркун Ю.І.

при секретарі Дехтяренко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, -

В С Т А Н О В И ЛА:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання відмови в перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення передбачену ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» з боку Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (далі відповідач) неправомірною, стягнути з відповідача недоплаченої суми щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2007 рік в сумі 1470 гривень. Свої вимоги обґрунтував тим, що згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічно допомоги на оздоровлення. Проте зазначена допомога була виплачена в значно меншому розмірі, а у зв’язку із порушенням відповідачем строків виплати одноразової допомоги просить стягнути компенсацію втрати частини доходів.

Постановою Білоцерківського міськрайоного суду від 15 січня 2009 року позов задоволено: визнано дії в частині недовипалти щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік ОСОБА_2 неправомірними та зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача недоотриману суму одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 рік в сумі 1305 гривень.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам, дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом позивач є евакуйованою з зони відчуждення через аварію на ЧАЕС 2 категорія та перебуває на обліку в Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради , що підтверджено копією посвідчення.

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції від 09.07.2007р.) передбачено, що щорічна разова допомога на оздоровлення евакуйованою з зони відчуждення через аварію на ЧАЕС 2 категорія виплачується громадянам за місцем їх проживання і розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідачем в 2007 році позивачу сплачено щорічну грошову допомогу на оздоровлення в розмірах встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач вважає, що він отримував допомогу значно нижчу, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав, порушених неправомірними діями відповідача.

Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік є обґрунтованою, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З таким висновком суду можна погодитися, однак при вирішенні даної вимоги судом першої інстанції не в повній міри мотивовано обгрунтування задоволення даної позовної вимоги.

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що евакуйованою з зони відчуждення через аварію на ЧАЕС 2 категорія щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Однак, п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію частини 4 вказаної норми Закону було зупинено. А тому, відповідно до ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем зазначена допомога у 2007 році була виплачена позивачу у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.

Зі змісту ст.19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За наведених обставин, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язаний проводити зазначені виплати у спосіб та в розмірах, що встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.

При цьому судова колегія зазначає, що відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2007 рік – у грудні 20007 року у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, порушив права позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», положення якого мають пріоритет над підзаконним нормативно-правовим актом та були чинними на момент виплати позивачу допомоги на оздоровлення.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення на його користь разової щорічної грошової допомоги за 2007 роки у розмірах, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області підлягають задоволенню.

Таким чином, суд першої інстанції правильно поширив дію рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року, яке має перспективне значення, на правовідносини, що виникли після його ухвалення, у зв’язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 99, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адмінистративного судочинства України, колегія судів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради - залишити без задоволення .

Постанову Білоцерківського міськрайоного суду від 15 січня 2009 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий суддя Г.В. Земляна

Суддя В.С.Заяць

Суддя Ю.І. Цвіркун

Повний текст ухвали виготовлений 21 червня 2010 року