КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-342/08/2370 Головуючий у 1-й інстанції Смілянець Е.С.

Суддя доповідач Заяць В.С.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2010 року                                                           м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

Суддів:    

при секретарі: Зайця В.С.,

Земляної Г.В.,

Цвіркуна Ю.І.,

Леонтовичі М.А.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства «Шполатехагро» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року по справі за позовом закритого акціонерного товариства «Шполатехагро» до державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до ДПІ у Шполянському районі Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.01.2009 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на невідповідність висновків суду першої інстанції встановленим обставинам по справі та допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову з постановленням нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що   18.08.2008 року працівниками ДПІ у Шполянському районні Черкаської області було проведено виїзну документальну перевірку позивача за травень 2008 року, за результатами якої був складений акт перевірки № 813/23-32715534 від 18.08.2008 року, згідно до висновків якого податковим органом зафіксовано заниження підприємством суми бюджетного відшкодування (на розрахунковий рахунок платника у банку) за травень 2008 року в розмірі                     2 991 982 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0000582301/0 від 19.08.2008 року про збільшення ЗАТ «Шполатехагро» бюджетного відшкодування на суму 2 991 982 грн., яке позивачем у встановленому порядку оскаржено не було, тому на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-111 є узгодженим.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів може погодитись виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенню суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону, а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Положенням пп. 7.7.4. п. 7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п’ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

В свою чергу, вимогами п. 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додатну вартість передбачено, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов’язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від’ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від’ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються довідка щодо сум залишку від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Оскільки позивач самостійно визначав суму ПДВ в розмірі 3 491 982 грн., яку мав право заявити до бюджетного відшкодування за травень 2008 року, при цьому не дотримався вимог           пп. 5.12.4 п. 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, чим допустив заниження суми бюджетного відшкодування в розмірі 2 991 982 грн., тому судова колегія вважає за можливе погодитись з висновком суду першої інстанції, що позивач допустив порушення пп. 7.7.3 та пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» та  п. 5.12.4 п. 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість врахувавши суми заниженого бюджетного відшкодування при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів, що в свою чергу, призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 1 120 998 грн., що є порушенням пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Проаналізувавши зазначені норми матеріального права та вивчивши наявні докази в матеріалах справи, судова колегія приходить до висновку, що приймаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шполянському районі Черкаської області діяла на підставі, у межах та у спосіб, передбачений податковим законодавством України, так як в матеріалах справи не вбачається доказів того, що на час проведення перевірки діяльності позивача ним було дотримано вказані вимоги ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому підстав для визнання неправомірним оспорюваного податкового повідомлення-рішення відповідача у апеляційного суду немає.

Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не грунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи, які підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні, ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Шполатехагро» залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

      Головуючий суддя:

Судді:    

        _____________________В.С. Заяць

_____________________Г.В. Земляна

_____________________Ю.І. Цвіркун