КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-2545/08/2370 Головуючий у І інстанції – Лічевецький І.О.
Суддя-доповідач – Земляна Г.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 червня 2010 року колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – судді Земляної Г.В.
суддів Заяць В.С., Цвіркун Ю.І
при секретарі Токар М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про стягнення підвищення до пенсії ,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому просив: відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів з 01.01.2006 по 31. 12. 2007 роки, визнати дії відповідача неправомірними, стягнути недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з 2006 по 2008 роки.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2009 року позов задоволено частково: зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 16 грудня 2008 року, з урахуванням проведених за цей час період виплат.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністативного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено , що позивач є дитиною війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Позивач таке підвищення не отримував, а тому звернувся з позовом до суду за захистом свого порушеного права та інтересу.
Щодо підвищення пенсії дітям війни за 2006 рік, то колегія суддів відмовляє в задоволенні позову в цій частині, виходячи з наступного.
Зокрема, пунктом 17 статті 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про внесенням змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному КМУ за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. опублікований 22 березня 2006 року, а тому набрав чинності 02 квітня 2006 року.
Тобто з 02 квітня 2006 року стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі,у порядку, визначеному КМУ за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Такі умови не настали, а тому слід відмовити в задоволенні позову щодо підвищення пенсії за 2006 рік.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рн/2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин, право на таке підвищення у позивача відновилось з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 року, а тому не проведення такого підвищення в цей період зі сторони відповідача є протиправним.
Щодо права отримання такого підвищення за 2008 рік, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Такі зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України» на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10/2008.
Тобто право на отримання 30% підвищення у 2008 році у позивача відновилось з 22.05.2008 року.
Оскільки відповідач не наполягав на застосуванні річного строку звернення з позовом до суду, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Зі статті 6 вищезазначеного Закону вбачається, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно – правового акту, який би визначав цей розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, розповсюджується також і на ці спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, об’єктивно оцінив надані сторонами докази, вірно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив рішення.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами та нормами права вказаними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,8-11,160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області - залишити без задоволення
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий суддя Г.В. Земляна
Суддя В.С.Заяць
Суддя Ю.І. Цвіркун
Повний текст ухвали виготовлений 08 червня 2010 року