Судове рішення 2-а-243/09 від 13.09.2010

Судове рішення #10025195

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-243/09 Головуючий у І інстанції – Соловйової Н.М.

Суддя-доповідач – Земляна Г.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2010 року колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – судді Земляної Г.В.

суддів Зайця В.С., Цвіркуна Ю.І.

при секретарі Дехтяренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Києва апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області на постанову Обухівського районного суду Київської області від 20 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом в якому просила зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену, як дитині війни доплату до пенсії за 2006-2007 роки в сумі 2733,грн.30 коп., та за 2008 рік в сумі 1163 грн.,10 коп., починаючи з 01 січня 2009 року виплачувати постійно у повному обсязі державну соціальну допомогу у якості доплати до пенсії згідно з Законом України « Про соціальний захист дітей війни»

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 20.03.2009 року позовні вимоги задоволено частково: визнано бездіяльність відповідача протиправною та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 22.05.2008 року по 20.03.2009 року відповідно до ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням сум, виплачених, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 22 травня 2008 року, та виплатити нараховані суми позивачці. В інший частині позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись з постановою суду Управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові в повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Обухівським районним судом Київської області норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністативного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується пенсійним посвідченням та перебуває на обліку у відповідача

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищується у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а з 01.01.2008 року, оскільки набула чинності нова редакція статті 6 вище вказаного Закону, в зв’язку із прийняттям Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте, позивачу вище зазначена допомога за 2006-2007 роки не виплачувалась, а в 2008-2009 роках виплачувалась у значно меншому розмірі, ніж це передбачено чинним законодавством, у зв’язку з чим ОСОБА_2 звернулася до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково виходив з того, що відповідач незаконно не виплачував позивачу за 2008-2009 роки підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки врахував обмеження, встановлені Законами України «Про державний бюджет на 2007 рік», «Про Державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року визнані неконституційними.

Щодо підвищення пенсії за 2006 рік, то суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Кабінет Міністрів України, розробляючи проект Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", спочатку вніс пропозиції про зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а потім, оскільки бюджет у першому півріччі був виконаний, вніс пропозицію про відновлення та поетапне виконання вказаної норми Закону.

Отже, виконання положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо підвищення на 30 відсотків пенсії громадян, на яких поширюється дія цього Закону, була пов'язана з реальними бюджетними можливостями України й з урахуванням наявності фінансових ресурсів.

Таким чином, суд правильно послались на ці обставини й вказав на те, що права позивача на отримання підвищеної пенсії за 2006 рік порушені не були, а відповідач не допустив неправомірної бездіяльності.

Відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 р. було призупинено в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної пенсії за віком.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Законів України «Про державний бюджет на 2007 рік», зокрема ст. 29 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної пенсії за віком.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, але відповідно до ст. до статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в такій редакції: « Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп визнано неконституційними деякі положення Законів України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зокрема ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону.

Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на всій території України. В п. 5 вищезазначеного рішення зазначено, що рішення Конституційного суду в даній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Розглядаючи позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача нарахувати на його користь недоплачену державну соціальну допомогу, як дитині війни за 2009 рік, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ст.104 КАС України, передбачено право особи на звернення до суду з адміністративним позовом з приводу, вже порушеного права, незаконних дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень. Таким чином, захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно- правових відносин, які можуть бути порушені в майбутньому, процесуальним законодавством не передбачено. Постановляючи зобов’язання здійснювати перерахунок пенсії у встановленому розмірі у подальшому, суд тим самим передбачає виникнення спірних правовідносин у майбутньому та встановлення судового захисту порушеного права наперед при відсутності спору.

Визначаючи розрахункову величину, з якої має проводитися нарахування позивачу підвищення до пенсії, відповідачу слід врахувати, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що підвищення до пенсії має обраховуватися у відсотковому відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення до пенсії позивачу як дитині війни

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 – 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню

Таким чином, апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі– підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 8-10, 160, 195,196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області залишити без задоволення .

Постанову Обухівського районного суду Київської області від 20 березня 2009 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України.

Головуючий: Г.В. Земляна

Судді: В.С.Заяць

Ю.І.Цвіркун

Повний текст ухвали виготовлений 02 липня 2010 року