КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-18066/09 Головуючий у 1-й інстанції - Невгад Л.М.
Суддя-доповідач – Земляна Г.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 червня 2010 року Коллегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – судді Земляної Г.В.
суддів Зайця В.С., Ю.І.Цвіркун
при секретарі Дехтяренко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайоного суду від 22 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання неправомірних дій, та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И ЛА:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання відмови в перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік передбачену ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» з боку Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (далі відповідач) неправомірною, зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплатити недооплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 2100гривень. Свої вимоги обґрунтував тим, що згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічно допомоги на оздоровлення. Проте зазначена допомога була виплачена в значно меншому розмірі, а у зв’язку із порушенням відповідачем строків виплати одноразової допомоги просить стягнути компенсацію втрати частини доходів.
Постановою Білоцерківського міськрайоного суду від 22 грудня 2008 року позов задоволено: визнано відмову відповідача в проведенні перерахунку та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік неправомірною та зобов’язання виплатити 2 200 гривень недоотриманої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам, дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом позивач є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЄС II категорії, що стверджується копією посвідчення.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції від 09.07.2007р.) передбачено, що щорічна разова допомога на оздоровлення потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС II категорія виплачується громадянам за місцем їх проживання і розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідачем в 2007 році позивачу сплачено щорічну грошову допомогу на оздоровлення в розмірах встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач вважає, що він отримував допомогу значно нижчу, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав, порушених неправомірними діями відповідача.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік є обґрунтованою, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З таким висновком суду можна погодитися, однак при вирішенні даної вимоги судом першої інстанції не в повній міри мотивовано обгрунтування задоволення даної позовної вимоги.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС II категорія, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п’ять мінімальних заробітних плат на момент виплати допомоги.
Однак, п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію частини 4 вказаної норми Закону було зупинено. А тому, відповідно до ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем зазначена допомога у 2007 році була виплачена позивачу у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Зі змісту ст.19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
За наведених обставин, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язаний проводити зазначені виплати у спосіб та в розмірах, що встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.
При цьому судова колегія зазначає, що відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2007 рік у грудні 2007 року у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, порушив права позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», положення якого мають пріоритет над підзаконним нормативно-правовим актом та були чинними на момент виплати позивачу допомоги на оздоровлення.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення на її користь разової щорічної грошової допомоги за 2007 роки у розмірах, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області підлягають задоволенню.
Таким чином, суд першої інстанції правильно поширив дію рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року, яке має перспективне значення, на правовідносини, що виникли після його ухвалення, у зв’язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 99, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адмінистративного судочинства України, колегія судів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області - залишити без задоволення .
Постанову Білоцерківського міськрайоного суду Київської області від 22 грудня 2008 року залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України.
Головуючий: Г.В. Земляна
Судді: В.С.Заяць
Ю.І.Цвіркун
Повний текст ухвали виготовлений 02 липня 2010 року