КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-117/09 Головуючий у 1 інстанції Кафідова О.В.

Суддя доповідач Заяць В.С.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2010 року                                                           м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

Суддів:    

при секретарі: Зайця В.С.,

Земляної Г.В.,

Цвіркуна Ю.І.,

Леонтовичі М.А.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Печерського районного суду м. Києва від                23 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Старшого інспектора дорожньо-патрульної служби 2 батальйону взводу полку ДПС УДАІ в м. Києві Люля Сергій Васильович про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Старшого інспектора дорожньо-патрульної служби 2 батальйону взводу полку ДПС УДАІ в м. Києві Люля С.В. про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2009 року в позові відмовлено.

На вказану постанову суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно задовольнити позов.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач звернувся з вимогами про визнання неправомірними дії інспектора при складенні постанови про адміністративне правопорушення та скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 300 грн.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія вважає за можливе погодитись з огляду на слідуюче.

Положенням ч. 1 ст. 122 КпАП України передбачено, що перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 222 КпАП України від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, четвертою і п’ятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 122, частинами першою і другою статті 123, статтею 125, частиною першою статті 126, частинами першою і другою статті 127, частинами третьою, восьмою і дев’ятою статті 133-1 цього Кодексу, - працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так як Люля С.В. при притягненні до адміністративної відповідальності позивача за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений законом, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувану постанову слідує залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 23 березня 2009 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

      Головуючий суддя:

Судді:    

        _____________________В.С. Заяць

_____________________Г.В. Земляна

_____________________Ю.І. Цвіркун