КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-1089/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції Федчук В.В.

Суддя доповідач Заяць В.С.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2010 року                                                           м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

Суддів:    

при секретарі: Зайця В.С.,

Земляної Г.В.,

Цвіркуна Ю.І.,

Леонтовичі М.А.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2009 року по справі за позовом Прокуратури Липовецького району Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Нападівське» про зобов’язання вчинити певні дії -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до ПСГП «Агрофірма Нападівське» про зобов’язання вчинити певні дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.04.2009 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції встановленим обставинам по справі та допущені порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому просить скасувати оскаржувану постанову з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позов.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що зі змісту листа № 02-18/1172 від 08.07.2008 року Липовецького районного центру зайнятості слідує, що ПСГП «Агрофірма Нападівська» за період 2007 року подавало інформацію за формою 3-ПН про наявність робочих місць для осіб з обмеженими фізичними можливостями, фактів видачі направлень інвалідам з числа безробітних для працевлаштування на підприємство не було. Проте, з поданих звітів про наявні вакансій ПСП «Агрофірма Нападівська» вбачається, що відповідач пропонував працевлаштувати з числа осіб-інвалідів за спеціальностями підсобні робітники, електрики, трактористи, водії.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів може погодитись виходячи з наступного.

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману праию, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно вимог ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліде не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особі зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуюються у строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

За таких умов, судова колегія вважає за можливе погодитись з висновком суду першої інстанції, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, тому підстав для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій у суду немає.

Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не грунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи, які підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні, ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від               28 квітня 2009 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

      Головуючий суддя:

Судді:    

        _____________________В.С. Заяць

_____________________Г.В. Земляна

_____________________Ю.І. Цвіркун