Справа № 33ц-447/07                                                                                  Головуючий у І інстанції - Шавурська Н. Б.

Категорія 2                                                                                                                          Доповідач - Стрільчук В.А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

21 серпня 2007 року колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області в складі: Лончука В.Г., Стрільчука В.А., Русинчука М.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в місті Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Плодоовочторг» (далі - ДП «Плодоовочторг») відкритого акціонерного товариства «Тернопільзаготплодоовоч» (далі -ВАТ «Тернопільзаготплодоовоч») про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 23 червня 2005 року,

встановила:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ДП «Плодоовочторг» ВАТ «Тернопільзаготплодоовоч» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зазначала, що її звільнення за п.1 ст..40 КЗпП України не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки підставою звільнення за даною статтею є зміни в організації виробництва та праці, а не незначний обсяг торгівлі, як зазначено в наказі про скорочення посади старшого продавця, яку вона займала. Звільнення було проведено без попередньої згоди профспілкової організації, що є порушенням трудового законодавства. Просила визнати наказ № 2-к від 4 жовтня 2004 року про скорочення незаконним, поновити її на посаді старшого продавця та стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 6 квітня 2005 року позов

ОСОБА_1 задоволено. Постановлено поновити її на посаді старшого продавця магазину

№ 13 ДП «Плодоовочторг» ВАТ «Тернопільзаготплодоовоч». Стягнути з ДП

«Плодоовочторг»    ВАТ «Тернопільзаготплодоовоч»    на    користь    ОСОБА_1.

середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 960 грн. та 51 грн. державного мита на користь держави.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 23 червня 2005 року апеляційну скаргу відповідача ДП «Плодоовочторг» ВАТ «Тернопільзаготплодоовоч» задоволено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 6 квітня 2005 року скасовано та постановлено нове, яким відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення апеляційного суду Тернопільської області від 23 червня 2005 року, а рішення Тернопільського міськрайонного суду від 6 квітня 2005 року залишити без змін як помилково скасоване, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду рішення апеляційного суду відсутні, виходячи з наступного.

Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд Тернопільської області виходив з того, що процес вивільнення позивача ОСОБА_1 в порядку скорочення

відповідачем проведено з дотриманням норм трудового законодавства, а суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, вказавши на відсутність підстав у підприємства для скорочення посади старшого продавця, оскільки згідно зі ст. 64 Господарського кодексу України вирішення цього питання входить до компетенції підприємства, а не суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновок суду.

Керуючись ст. ст. 332, 366 ЦПК України, колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області

ухвалила:

Касаційну скаргу позивача  ОСОБА_1 відхилити. Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 23 червня 2005 року, залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.