Судове рішення 2а-9406/09/2570 від 13.09.2010

Судове рішення #10024894

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-9406/09/2570 Головуючий у 1 інстанції Скалозуб Ю.О. Суддя доповідач Вівдиченко Т.Р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2010 року м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючої:

Суддів:

при секретарі: Вівдиченко Т.Р.

Літвіної Н.М.

Ситникова О.Ф.

Демченко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Кіровоградській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Кіровоградській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Кіровоградській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2009 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано неправомірною та такою, що порушує права позивача бездіяльність Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Кіровоградській області щодо невиплати одноразової допомоги при звільненні в розмірі 50% грошового забезпечення за кожний рік служби, зобов'язано Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Кіровоградській області нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% грошового забезпечення за кожний рік служби виходячи з грошового забезпечення.

Не погоджуючись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, наказом Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Кіровоградській області № 51о/с від 24.07.2008 року, позивача, у відповідності з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено у запас Збройних Сил України за п. 64 «в» (через обмежений стан здоров'я) та зазначено здійснити грошові розрахунки після передачі матеріальних цінностей та передачі ділової документації. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 10 років, 8 місяців 20 днів, у пільговому обчисленні-12 років, 9 місяців 17 днів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України», пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до абз. «а» п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Проаналізувавши вищезазначені правові норми та обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем в порушення вимог законодавства не виплачено позивачу при звільненні одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_5 до Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Кіровоградській області про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо невиплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% грошового забезпечення за кожний рік служби та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% грошового забезпечення за кожний рік служби виходячи з грошового забезпечення, підлягали задоволенню.

Заперечуючи рішення суду першої інстанції, представник апелянта посилався на те, що при розгляді даної справи неможливо застосовувати норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, оскільки позивач не є військовослужбовцем та не підпадає під дію зазначеного Закону. Колегія суддів не погоджується з таким твердженням апелянта, оскільки, відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на, зокрема, правоохоронні органи спеціального призначення, яким і є Управління державного департаменту України з питань виконання покарань.

Також, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не було пропущено строк звернення до суду.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, яке є правомірним та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому скасуванню чи зміні не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Кіровоградській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2009 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Літвіна Н.М.

Ситников О.Ф.

Повний текст ухвали виготовлений 16 червня 2010 року.