Судове рішення 2-а-784/09/2670-15/33 від 13.09.2010

Судове рішення #10024885

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-784/09/2670-15/33 Головуючий у 1 інстанції Мазур А.С. Суддя доповідач Вівдиченко Т.Р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2010 року м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючої:

Суддів:

при секретарі: Вівдиченко Т.Р.

Літвіної Н.М.

Ситникова О.Ф.

Демченко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2009 року по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблі Стиль» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меблі Стиль» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування Рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 20.10.2008р. №0004752330/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 159350,25 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2009 року позовні вимоги ТОВ «Меблі стиль» задоволено в повному обсязі, скасовано рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 20.10.2008 року № 0004752330/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 09.10.2008р. представниками відповідача була здійснена планова перевірка діяльності позивача. Відповідно до Направлення № 272\23-30П від 30.09.08р. предметом планової перевірки було дотримання позивачем вимог Законів України від 6 липня 1995 року № 265\95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Відповідно до результатів проведення планової перевірки представниками відповідача був складений Акт (довідка) перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 09.10.2008 року. Зазначеним Актом встановлено порушення п.п.2.6. п.2 постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".

Відповідно до п. п. 2. 6. п. 2 постанови Правління НБУ № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно п. 1. 2. постанови Правління НБУ № 637 книга обліку розрахункових операцій має бути прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України та містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

При цьому, постанова Правління НБУ № 637 не містить санкцій щодо порушення вимог ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

В результаті планової перевірки відповідачем встановлено несвоєчасне оприбуткування готівки в сумі 31870,05 гри., а саме: торгівельна виручка за 19.06.07р. в сумі 14103,02 грн. та за 20.06.07р. в сумі 17767,03 грн. не оприбуткована (не записана) в Книзі обліку розрахункових операцій № 2657003772/1. яка зареєстрована 26.07.05р. Разом з тим, вищезазначені суми записані в Книзі обліку розрахункових операцій №2657003772/2, яка зареєстрована 21.06.07р. Відповідно до банківських квитанцій та виписок, копії яких знаходяться в матеріалах справи, готівка була зарахована на банківських рахунок позивача як торгова виручка.

На підставі Акта перевірки № 0133/26/57/23/33446484 від 09.10.2008р., відповідачем прийнято Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.10.2008р. №0004752330/0 до ТОВ «Меблі Стиль» у розмірі 159350,25 грн.

Так, підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідач зазначив абз. 3 п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» від 12.06.1995р. №436, згідно якого за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що в Акті перевірки № 0133/26/57/23/33446484 від 09.10.2008р. в якості підстави встановлення граничного строку сплати штрафних (фінансових) санкцій визначено ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000р. З даним твердженням суд першої інстанції не погодився та зазначив, що Закон № 2181-ІІІ є спеціальним законом, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до ст.ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251 - XII, штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог ведення касових операцій в національній валюті в Україні не включені до переліку загальнодержавних та місцевих податків, зборів (обов’язкових платежів).

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що санкції за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності є адміністративно-господарськими санкціями.

Отже, фінансові санкції, передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» належать до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи викладене, закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що порушення вимог ведення касових операцій в національній валюті в Україні було здійснено позивачем протягом 19-20 червня 2007 року, акт про перевірку, яким зафіксовано вчинене порушення, складений 9 жовтня 2008 року, Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем прийнято 20 жовтня 2008р., тобто з порушенням строків встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, а тому постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2009 року скасуванню або зміні не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2009 року – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України.

Головуюча: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Літвіна Н.М.

Ситников О.Ф.

Повний текст ухвали виготовлений 16 червня 2010 року.