КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-51/09 Головуючий у 1 інстанції Пархоменко В.М.
Суддя-доповідач О.Г. Хрімлі
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів
при секретарі О.Г. Хрімлі,
Н.М. Літвіної,
Т.Р. Вівдиченко,
К.В. Черняк
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області на постанову Миронівського районного суду Київської області від 22 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області про зобов’язання нарахувати та виплатити недоотриману суму підвищення до пенсії, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_6 звернувся до Миронівського районного суду Київської області з позовом до управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області про зобов’язання нарахувати та виплатити недоотриману суму підвищення до пенсії за 2006-2008 роки.
Постановою Миронівського районного суду Київської області від 22 квітня 2009 року позов задоволений частково.
Дії управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_6 щомісячної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за період з червня по грудень 2008 року визнано протиправними.
Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області зобов’язано нарахувати на користь ОСОБА_6 щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року, у тому числі за червень 2008 року 96,20 грн., за період з липня по вересень 2008 року у розмірі 96,40 грн. щомісячно, за період з жовтня по грудень 2008 року по 99,60 грн. щомісячно та забезпечити її виплату.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову в частині задоволення позовних вимог скасувати, а в решті залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню.
Колегією суддів встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Водночас ст. 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не були визнані неконституційними.
У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а отже судом першої інстанції зроблений вірний висновок, що позовні вимоги про зобов’язання виплатити недоотриману суму підвищення до пенсії за 2006 рік необґрунтовані.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Проте, Конституційний Суд України у рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Таким чином, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Крім того, п.п. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 42 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Отже, з 22.05.2008 року відновлена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 01.01.2008 р., відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які з 22 травня 2008 року втратили чинність.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції невірно визначено початкову дату, з якої слід здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивачу, оскільки дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 01.01.2008 р. відновлена 22.05.2008 року Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, а не з 01.06.2008 року як зазначено судом.
Визначаючи розрахункову величину, з якої має проводитися нарахування позивачу підвищення до пенсії, відповідачу слід врахувати, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що підвищення до пенсії має обраховуватися у відсотковому відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення до пенсії позивачу як дитині війни .
Слід зазначити, що вірним є висновок суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин ст. 100 КАС України та задоволення позовних вимог в межах річного строку, встановленого ст. 99 КАС України, оскільки підстав для його поновлення не вбачається.
Окрім цього, судом першої інстанції були допущені суттєві порушення правил застосування норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення цього спору.
Так, визнавши неправомірними дії відповідача щодо перерахунку та виплати позивачу належних сум підвищення, як дитині війни, суд допустив помилку, визначивши конкретну суму заборгованості по сплаті такої надбавки.
При цьому, суд не врахував те, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області – задовольнити частково.
Постанову Миронівського районного суду Київської області від 22 квітня 2009 року - скасувати.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_6 з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді Н.М. Літвіна
Т.Р. Вівдиченко