КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-2328/09/1003 Головуючий у 1-й інстанції Закаблук О.В.
Суддя доповідач Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2010 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Суддів:
Зайця В.С.,
Земляної Г.В.,
Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок і виплату недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась з позовом до УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок і виплату недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру, передбаченого ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» за період з серпня 2007 року по 31.12.2008 року в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.03.2009 року позов задоволено частково, зобов’язано управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради провести перерахунок та виплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на користь ОСОБА_4 відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням» починаючи з 30.12.2007 року до 31.12.2008 року у розмірі, що дорівнює прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років з врахуванням виплачених сум.
На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову з ухваленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанову суду першої інстанції необхідно скасувати з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є матір’ю малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження. Позивач не працювала і не є застрахованою особою на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Догляд за дитиною здійснюється матір’ю.
Довідкою відповідача підтверджено, що позивач отримувала щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах, встановлених відповідними Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесенння змін до деяких законодавчих актів України». Заява позивача про проведення перерахунку даної допомоги в межах, встановлених законодавством, відповідачем залишена без задоволення.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп та від 22.05.2008 року № 10-рп в частині визнання неконституційними положення ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та положення п. 24 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було виключено ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тому прийшов до висновку, що дії відповідача щодо не нарахування відповідної допомоги у встановленому Законом розмірі є протиправними, та вважав за необхідне зобов’язати відповідача провести перерахунок недоотриманих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням» за період з 30.12.2007 року до 31.12.2008 року.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується та вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні даної справи судом першої інстанції не врахувано слідуючого.
Вказані правовідносини регулюються Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», а не Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням», так як позивач не працювала і не є застрахованою особою на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Відповідне право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку закріплено Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Стаття 13 зазначеного Закону передбачає право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Допомога по догляду за дитиною виплачується щомісячно з дня призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Стаття 15 зазначеного Закону також підтверджує право особи на отримання допомоги в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Однак, положення статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року зупинено на 2007 рік.
Проте, Конституційний Суд України у рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
З урахуванням зазначеного, пункт 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким внесено зміни до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем було порушено право позивача на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в меншому розмірі ніж встановленому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» починаючи з моменту визнання неконституційними зазначених положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», тобто з 09.07.2007 року.
В свою чергу, частиною другою статті 5 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах звернення до адміністративного суду, який встановлено в один рік.
Частиною першою статті 100 КАС України передбачено, що пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки позивач з даним позовом звернулась 30.12.2008 року, просила задовольнити позовні вимоги за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року, належно допустимих доказів поважності причин пропуску встановленого процесуальним законом строку до суду не подавала, а відповідача наполягав застосувати до вказаних правовідносин положення ст.ст. 99, 100 КАС України, то колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в зв’язку з пропуском позивачем річного строку для звернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав, свобод чи інтересів в частині заявлених позовних вимог за період з 01.01.2007 року по 29.12.2007 року.
Крім того, при вирішенні частини заявлених позовних вимог за 2008 рік, суд першої інстанції не врахував того, що зміни до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в частині визначення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, які внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Конституційним Судом України неконституційними не визнавались.
Положення статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» було змінено Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесенння змін до деяких законодавчих актів України», зокрема ч. 1 ст. 15 вказаного Закону передбачено надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень, тому судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача щодо неправильного нарахування розміру вказаної допомоги позивачу та про необхідність зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року.
За таких умов, оскаржувану постанову не можна визнати законною та обгрунтованою та такою, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому у відповідності з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким в позові необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205, 207 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області задовольнити, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2009 року скасувати.
Постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
_____________________В.С. Заяць
_____________________Г.В. Земляна
_____________________Ю.І. Цвіркун