КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-1612/09/1003 Головуючий у 1-й інстанції Бондаренко О.В.
Суддя доповідач Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2010 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Суддів:
Зайця В.С.,
Земляної Г.В.,
Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про перерахунок та виплату недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась з позовом до УСЗН Білоцерківської міської ради про стягнення з відповідача заборгованості по невиплаченій допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру передбаченого ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням» за період з 01.11.2007 року по 31.11.2008 року.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.02.2009 року позов задоволено, зобов’язано управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради провести перерахунок та виплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку на користь ОСОБА_4 з листопада 2007 року по листопад 2008 року у розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років з врахуванням виплачених сум та підвищення виплат відповідно до прожиткового мінімуму.
На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову з ухваленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції необхідно змінити в частині з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є матір’ю малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження. Позивач працювала і є застрахованою особою на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Догляд за дитиною здійснюється матір’ю.
Довідкою відповідача підтверджено, що позивач отримувала щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах, встановлених відповідними Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесенння змін до деяких законодавчих актів України». Заява позивача про проведення перерахунку даної допомоги в межах, встановлених законодавством, відповідачем залишена без задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп та від 22.05.2008 року № 10-рп в частині визнання неконституційними положення ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та положення п. 24 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було зупинено дію ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тому прийшов до висновку, що дії відповідача щодо не нарахування відповідної допомоги у встановленому Законом розмірі є протиправними, при цьому, правильно застосовуючи положення ст.ст. 99, 100 КАС України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач пропустила річний строк звернення до суду, тому її позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме починаючи з листопада 2007 року по листопад 2008 року, тому суд першої інстанції вважав за необхідне зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити на користь позивача недоотримані суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за вказаний період часу, виходячи з встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів може погодитись частково з огляду на слідуюче.
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням» закріплює, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину. незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога.
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 43 Закону).
Крім того, відповідне право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку закріплено Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Стаття 13 зазначеного Закону передбачає право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Допомога по догляду за дитиною виплачується щомісячно з дня призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Стаття 15 зазначеного Закону також підтверджує право особи на отримання допомоги в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Однак, положення статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року зупинено на 2007 рік.
Проте, Конституційний Суд України у рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
З урахуванням зазначеного, пункт 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статей 41, 43 Закону України ««Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем було порушено право позивача на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в розмірі, встановленому ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням», а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково, починаючи з моменту визнання неконституційними зазначених положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», тобто з 09.07.2007 року, а з урахуванням положень ст.ст. 99, 100 КАС України, то з 28.11.2007 року до 31.12.2007 року.
При вирішенні решти заявлених позовних вимог позивача за 2008 рік, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції не врахував того, що в цей період cпірних правовідносин статтю 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням» було виключено Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесенння змін до деяких законодавчих актів України».
Проте, Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп, визнано неконституційним положення п. 24 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміну в назву Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням» і виключено ст. 43 вказаного Закону.
Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесенння змін до деяких законодавчих актів України» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесенння змін до деяких законодавчих актів України» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України, тому судова колегія приходить до висновку щодо необхідності частково задовольнити позовні вимог за період з 22.05.2008 року по 30.11.2008 року.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було порушено право позивача на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в розмірі, встановленому ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням», а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково, починаючи з моменту визнання неконституційними зазначених положень відповідних Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесенння змін до деяких законодавчих актів України», а з урахуванням положень ст.ст. 99, 100 КАС України, то з 28.11.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.11.2008 року.
Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалюючи по суті правильне рішення, суд першої інстанції помилково визначив період часу, за який потрібно відповідачу провести перерахунок щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що слідує зі змісту третього абзацу резолютивної частини оскаржуваної постанови.
Згідно ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду. Вимогами ч. 1 ст. 201 КАС України передбачено, що підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги відповідача задоволенню не підлягають, проте оскаржувану постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог слід змінити.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205, 207 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2009 року в частині задоволених позовних вимог змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини наступним чином.
Зобов’язати управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_4 недоплачену щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності до вимог ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням», виходячи з встановленого відповідним законом розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за періоди з 28.11.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.10.2008 року.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
_____________________В.С. Заяць
_____________________Г.В. Земляна
_____________________Ю.І. Цвіркун