КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-1527/09/0617 Головуючий у 1-й інстанції Кондратюк В.І.
Суддя доповідач Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2010 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Суддів:
Зайця В.С.,
Земляної Г.В.,
Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 10 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації про визнання дій по неправильному нарахуванню коштів неправомірними та стягнення коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до УПСЗН Овруцької РДА про стягнення невиплачених коштів, передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.03.1998 року по 31.12.2008 року в сумі 13 120,00 грн.
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 10.04.2009 року позов задоволено частково, стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації на користь ОСОБА_4 доплату до заробітної плати та пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.1998 року по 30.04.2001 року, з 01.06.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 13 120 грн.
На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову з ухваленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід скасувати з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є потерпілою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3, по 30.04.2001 року працював в СТОВ «Можарівське», постійно проживає в с. Можари Овруцького району Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, є непрацюючим пенсіонером.
Згідно з вимогами ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які працюють у зоні гарантованого добровільного відселення, непрацюючим пенсіонерам проводиться доплата у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, а відтак вважав за необхідне визнати протиправними дії відповідача, пов’язаних з виплатою у фіксованому розмірі коштів, передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність стягнути на користь позивача заборгованість по доплаті до пенсії в сумі 13 120,00 грн. за період з 01.01. 1998 року по 30.04.2001 року, з 01.06.2008 року по 31.12.2008 року.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на слідуюче.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує: чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Оскільки позивач отримував доплату громадянам, які працюють у зоні гарантованого добровільного відселення з 1998 року по 2001 рік, тому даний спір виник з моменту виплати позивачу такої доплати в меншому розмірі. З мотивувальної частини постанови не вбачається, що судом першої інстанції було встановлено інші фактичні дані, які мають значення для справи, а саме: пропущення строку звернення до суду з позовною заявою. Вирішуючи дану справу, суд першої інстанції не підтвердив своїх висновків нормами процесуального права та взагалі не з’ясував з яких причин позивач пропустив строк на звернення до адміністративного суду.
Так як позивач до суду першої інстанції з даним позовом про стягнення доплати до заробітної плати згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.03.1998 року по 31.12.2008 року звернувся лише в лютому 2009 року, жодної поважної причини пропущення строку звернення до суду не зазначив, відповідач в запереченнях проти позову та в апеляційній скарзі не наполягав на застосуванні до вказаних правовідносин наслідків пропуску річного строку для звернення до адміністративного суду з позовом, тому колегія суддів вважає за можливе застосувати до вказаних правовідносин загальний трирічний строк звернення з позовом до суду, який встановлений ст. 257 ЦК України, тому висновки суду першої інстанції щодо можливості задовольнити позовні вимоги за період з 01.01.1998 року по 30.04.2001 року колегією суддів визнаються ухваленими з порушенням вказаних вимог процесуального закону, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині позовних вимог за вказаний період.
Щодо частини задоволених позовних вимог за період з 01.06.2008 року по 31.12.2008 року, то вирішуючи справу в цій частині, суд першої інстанції не врахував слідуючого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З наявного в матеріалах справи листа-відповіді від 03.02.2009 року № 1752/02 (а.с. 2), виданим управлінням Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області слідує, що доплату до пенсії згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач у 2008 році отримав в згаданому управлінні.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні частини позовних вимог про стягнення коштів згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», судом першої інстанції було неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, так як вказані позовні вимоги були заявлені позивачем до неналежного відповідача УПСЗН Овруцької РДА, замість управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з постановленням нового рішення в цій частині позовних вимог.
Таким чином, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, оскільки судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України оскаржувана постанова підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким в позові необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205, 207 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації задовольнити.
Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 10 квітня 2009 року скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
_____________________В.С. Заяць
_____________________Г.В. Земляна
_____________________Ю.І. Цвіркун