КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-498/09 Головуючий у 1-й інстанції Зінченко О.М.

Суддя доповідач Заяць В.С.  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2010 року                                                           м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

Суддів:    

        Зайця В.С.,

Земляної Г.В.,

Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області на постанову Обухівського районного суду Київської області від 27 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області про визнання дій неправомірними, стягнення збитків та зобов’язання вчинити певні дії -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до УПФ України в Обухівському районі Київської області про визнання дій неправомірними, стягнення збитків та зобов’язання вчинити певні дії.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 27.04.2009 року позов задоволено частково, зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області здійснити перерахунок та виплатити доплату до пенсії ОСОБА_4 22 травня 2008 року по 27 квітня 2009 року, з врахуванням отриманої доплати.

На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується копією відповідного посвідчення.

Вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року              № 2195 (далі – Закону № 2195), передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, визнано неконституційними деякі статті та положення Закону України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема ті норми, що скасовували або змінювали ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому дійшов висновку щодо неправомірності дій відповідача по невиплаті позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, при цьому застосовуючи положення ст.ст. 99, 100 КАС України, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги про перерахунок недоплаченої щомісячної 30 % надбавки до пенсії за  2006-2008 роки  підлягають задоволенню частково за період з 22 травня 2008 року по 27 квітня 2009 року, оскільки позивачем без поважних причин пропущено річний строк для звернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав, свобод чи інтересів, а представник відповідача наполягав застосувати положення статті 100 КАС України.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів може частково погодитись лише в частині задоволених позовних вимог за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з огляду на слідуюче.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі п. 41 розділу ІІ про «Внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Крім того, зазначеним Рішенням КС України визначено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

А відтак, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

В свою чергу, вимогами ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ухвалюючи по суті правильне рішення в частині позовних вимог за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, суд першої інстанції помилково не визначив правову норму, яку належить застосовувати до спірних правовідносин в частині, що стосуються розміру мінімальної пенсії за віком, що слідує зі змісту третього абзацу резолютивної частини оскаржуваної постанови.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно – правового акту, який би визначав цей розмір, немає.

З положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» слідує, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, розповсюджується також і на ці спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем,  оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії  та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Положенням статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 88 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов’язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Тобто цією нормою по іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. І оскільки ця норма прийнята пізніше, то вона має пріоритет над нормою, закладеною в статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду. Згідно з ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

За таких умов, колегія суддів приходить до висновку, що задовольняючи позовні вимоги за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але не визначив правову норму, яку належить застосовувати до спірних правовідносин в частині, що стосуються розміру мінімальної пенсії за віком, в зв’язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити.

Щодо решти задоволених позовних вимог, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про можливість зобов’язати відповідача нарахувати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни наперед, за період з 01.01.2009 року по 27.04.2009 року, так як судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, а не обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, в тому числі й тих, які регулюють вказані правовідносини.

Вимогами п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог за період з 01.01.2009 року по 27.04.2009 року не можна визнати законною і обгрунтованою та такою, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України, оскільки порушення судом першої інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи в цій частині позовних вимог, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 202, 205, 207 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області задовольнити частково.

Постанову Обухівського районного суду Київської області від 27 квітня 2009 року в частині задоволених позовних вимог за період з 01.01.2009 року по 27.04.2009 року скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

В іншій частині постанову від 27 квітня 2009 року змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини наступним чином.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_4 як дитині війни щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 року по           31.12.2008 року.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України.

      Головуючий суддя:

Судді:    

        _____________________В.С. Заяць

_____________________ Г.В. Земляна

_____________________ Ю.І. Цвіркун