КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-427/09 Головуючий у 1-й інстанції Потеряйко С.А.

Суддя доповідач Заяць В.С.  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2010 року                                                           м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

Суддів:    

        Зайця В.С.,

Земляної Г.В.,

Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від                           23 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області про стягнення недоотриманих сум допомоги по догляду за дитиною до трьох років,

    ВСТАНОВИВ:    

Позивач звернулась з позовом до УПСЗН Таращанської РДА Київської області про зобов’язання перерахунку та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» за період з жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 5 672,34 грн.

Постановою Таращанського районного суду Київської області від 23.04.2009 року позов задоволено частково, стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_4 недоотримані суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з жовтня 2007 року по грудень 2008 року в розмірі 5 656,17 грн. (п’ять тисяч шістсот п’ятдесят шість гривень 17 копійок).

На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанову суду першої інстанції слід частково скасувати та змінити в іншій частині з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є матір’ю малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження. Позивач не працювала і не є застрахованою особою на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Догляд за дитиною здійснюється матір’ю.

Довідкою відповідача підтверджено, що позивач отримувала щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах, встановлених відповідними Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесенння змін до деяких законодавчих актів України».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на на рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп та від 22.05.2008 року № 10-рп в частині визнання неконституційними положення ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та положення п. 24 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було дію ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в частині про надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, при цьому правильно не застосовуючи положення ст.ст. 99, 100 КАС України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме починаючи з жовтня 2007 року по грудень 2008 року, а відтак суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача різницю недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 5 656,17 грн.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів може частково погодитись лише в частині задоволених позовних вимог за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року, виходячи з наступного.

Відповідне право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку закріплено Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Стаття 13 зазначеного Закону передбачає право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Допомога по догляду за дитиною виплачується щомісячно з дня призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Стаття 15 зазначеного Закону також підтверджує право особи на отримання допомоги в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Однак, положення статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від         19.12.2006 року зупинено на 2007 рік.

Проте, Конституційний Суд України у рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

З урахуванням зазначеного, пункт 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким внесено зміни до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.

Крім того, частиною другою статті 5 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах звернення до адміністративного суду, який встановлено в один рік.

Частиною першою статті 100 КАС України передбачено, що пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Враховуючи те, що в запереченнях проти позовної заяви відповідач не наполягав на застосуванні до вказаних правовідносин положення ст.ст. 99, 100 КАС України, підстав для відмови в задоволенні позовних вимог у зв’язку з пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом у суду не було, тому колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновком суду першої інстанції щодо можливості задовольнити позовні вимоги за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року

Також, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було порушено право позивача на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в розмірі, встановленому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», однак, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначення періода часу, за який необхідно задовольнити позов та в частині стягнення з відповідача різниці сум недоплаченої допомоги на користь позивача, так як заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, починаючи з моменту визнання неконституційними зазначених положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а з урахуванням позовних вимог, то з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року.

Таким чином, ухвалюючи в цій частині позовних вимог за 2007 рік по суті правильне рішення, суд першої інстанції помилково не визначив правову норму, якою необхідно керуватись відповідачу при здійсненні перерахунку такої допомоги та не визначив певний період часу проведення перерахунку, що слідує зі змісту третього абзацу резолютивної частини оскаржуваної постанови.

Згідно ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду. Вимогами ч. 1 ст. 201 КАС України передбачено, що підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Крім того, при вирішенні частини заявлених позовних вимог за 2008 рік, суд першої інстанції не врахував того, що зміни до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в частині визначення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, які внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Конституційним Судом України неконституційними не визнавались.

Положення статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» було змінено Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесенння змін до деяких законодавчих актів України», зокрема ч. 1 ст. 15 вказаного Закону передбачено надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень, тому судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача щодо неправильного нарахування розміру вказаної допомоги позивачу та про необхідність зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року не можна визнати законною і обгрунтованою та такою, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, тому відповідно з п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України оскаржувана постанова підлягає частковому скасуванню з постановленням нового рішення в цій частині, яким в задоволенні позовних вимог за вказаний період слід відмовити, а в частині задоволених позовних вимог за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року, враховуючи положення ч. 1 ст. 201 КАС України, оскаржувану постанову слід змінити.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 202, 205, 207 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області задовольнити частково.

Постанову Таращанського районного суду Київської області від 23 квітня 2009 року в частині задоволених позовних вимог за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року скасувати, постановити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині задоволених позовних вимог за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року постанову змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини наступним чином.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області зробити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_4 недоплачену щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України.

      Головуючий суддя:

Судді:    

        _____________________В.С. Заяць

_____________________Г.В. Земляна

_____________________Ю.І. Цвіркун