КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-293/09 Головуючий у 1-й інстанції Медвідь Н.О.
Суддя доповідач Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2010 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Суддів:
Зайця В.С.,
Земляної Г.В.,
Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась з позовом до УПФ України у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання відмови протиправною, зобов’язання здійснити нарахування щорічної державної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 рр в сумі 4471,20 грн.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.04.2009 року позов задоволено частково, зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_4 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22 травня 2008 року і по грудень 2008 року.
На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову з ухваленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно змінити в частині з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується копією відповідного посвідчення.
Вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195 (далі – Закону № 2195), передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, яким визнано неконституційними деякі статті та положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема ті норми, що скасовували або змінювали ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому дійшов висновку щодо неправомірності дій відповідача по невиплаті позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, при цьому застосовуючи положення ст.ст. 99, 100 КАС України, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги про перерахунок недоплаченої щомісячної 30 % надбавки до пенсії підлягають задоволенню частково тільки за період з 22 травня 2008 року по грудень 2008 року, так як даний позов було подано в квітні 2009 року, позивачем без поважних причин пропущено річний строк для звернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав, свобод чи інтересів, а представник відповідача наполягав застосувати положення ст. 100 КАС України.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Крім того, зазначеним Рішенням КС України визначено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
А відтак, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
В свою чергу, вимогами ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких умов, колегія суддів вважає, що ухвалюючи по суті правильне рішення в частині позовних вимог за 2008 рік, суд першої інстанції помилково не визначив правову норму, яку належить застосовувати до спірних правовідносин в частині, що стосуються розміру мінімальної пенсії за віком, що слідує зі змісту другого абзацу резолютивної частини оскаржуваної постанови.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно – правового акту, який би визначав цей розмір, немає.
З положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» слідує, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, розповсюджується також і на ці спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Положенням статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 88 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов’язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Тобто цією нормою по іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. І оскільки ця норма прийнята пізніше, то вона має пріоритет над нормою, закладеною в статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду. Згідно з ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але не визначив правову норму, яку належить застосовувати до спірних правовідносин в частині, що стосуються розміру мінімальної пенсії за віком, в зв’язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області залишити без задоволення.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 квітня 2009 року змінити, виклавши другий абзац постанови наступним чином.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_4 як дитині війни щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
_____________________В.С. Заяць
_____________________ Г.В. Земляна
_____________________ Ю.І. Цвіркун