КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-1207/09 Головуючий у 1-й інстанції Богдан О.О.

Суддя доповідач Заяць В.С.  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2010 року                                                           м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

Суддів:    

        Зайця В.С.,

Земляної Г.В.,

Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 17 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати та виплатити 30 % надбавку до пенсії як дитині війни,

    ВСТАНОВИВ:    

Позивач звернувся з позовом до УПФ України в Оболонському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку звернення до суду, зобов’язання здійснити перерахунок щорічної державної соціальної допомоги як дитині війни виходячи з розміру 30 % від мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 рр.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 17.04.2009 року позов задоволено частково, зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва зробити перерахунок пенсії ОСОБА_4 з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 09 липня 2007 року по 01 січня 2008 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, проіндексувавши її з урахуванням інфляції, що мала місце протягом вказаного періоду.

На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову суду першої інстанції необхідно скасувати частково та змінити в іншій частині з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується копією відповідного посвідчення.

Вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року        № 2195 (далі – Закону № 2195), передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, яким визнавались некоституційними деякі статті та положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема, такими, що не відповідають Конституції України визнавались ті норми, якими скасовувалось або змінювалось положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в своєму рішенні Конституційний Суд України зазначав, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів статтею 22 Конституції України не допускається. При цьому, враховуючи положення ст.ст. 99, 100 КАС України суд першої інстанції вважав за необхідне поновити позивачу пропущений строк для звернення до суду, прийшов до висновку щодо можливості частково задовольнити позовні вимоги про перерахунок недоплаченої щомісячної 30 % надбавки до пенсії позивача як дитині війни за періоди з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, проіндексувавши її з урахуванням інфляції, що мала місце протягом вказаного періоду.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись в повній мірі з огляду на слідуюче.

Частиною другою статті 5 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах звернення до адміністративного суду, який встановлено в один рік.

Частиною першою статті 100 КАС України передбачено, що пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

В запереченнях проти позовної  заяви  (а.с. 13) представник відповідача наполягав на застосуванні до вказаних правовідносин наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, позивач з даним позовом звернувся 03.04.2009 року, належно допустимих доказів поважності пропуску строку визначеного процесуальним законом до суду не надав, тому висновки суду першої інстанції щодо можливості поновити позивчу пропущений річний строк для звернення до суду та задовольнити позовні вимоги за період з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року, колегією суддів визнаються такими, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині позовних вимог.

За таких умов, оскаржувану постанову в частині вирішення позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року не можна визнати законною і обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України, тому її слід частково скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок щорічної державної соціальної допомоги як дитині війни виходячи з розміру 30 % від мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за вказаний період.

Щодо решти позовних вимог за 2008 рік, то судова колегія зазначає слідуюче.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Крім того, зазначеним Рішенням КС України визначено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

А відтак, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

В свою чергу, вимогами ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відтак, з урахуванням того, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною радою України на період з 1 січня по 31 грудня відповідного року, судова колегія приходить до висновку, що позивач має право на доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком починаючи з 22 травня 2008 року, тобто після винесення рішення Конституційним судом України, тому позовні вимоги за 2008 рік слідує задовольнити частково за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Проте, ухвалюючи по суті правильне рішення в частині позовних вимог за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, суд першої інстанції помилково вважав за необхідне зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача, проіндексувавши її з урахуванням інфляції, що мала місце протягом вказаного періоду, що слідує зі змісту третього абзацу резолютивної частини оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року, то у відповідності з п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, оскаржувана постанова підлягає скасуванню в цій частині з постановленням нового рішення, яким в позові необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 202, 205, 207 КАС України -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 17 квітня 2009 року в частині задоволених позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову змінити, виключивши з останнього речення третього абзацу резолютивної частини фразу «проіндексувавши її з урахуванням інфляції, що мала місце протягом вказаного періоду».

В решті постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України.

      Головуючий суддя:

Судді:    

        _____________________В.С. Заяць

_____________________Г.В. Земляна

_____________________Ю.І. Цвіркун