КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-50/09 Головуючий у 1-й інстанції Колесник О.М.
Суддя доповідач Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
МЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Суддів:
Зайця В.С.,
Земляної Г.В.,
Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 13 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київради – Київської міської державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до ГУСЗН виконавчого органу Київради – КМДА, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про зобов’язання відповідачів провести перерахунок недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за період 2004-2008 рр в сумі 8 020,00 грн.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 13.04.2009 року позов задоволено частково, зобов’язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_4 8 020,00 грн. недоплаченої разової щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій.
На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану постанову суду слід скасувати з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має статус учасника війни – учасника бойових, що підтверджується копією відповідного посвідчення та не заперечується сторонами по справі, тому має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, який визначений ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Виплата вказаної допомоги до 5 травня як учаснику війни за оспорюваний період часу позивачу здійснювалась відповідачем в розмірі, який визначено постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року, тобто з урахуванням обмежень, встановлених Законами України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 та на загальні засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами зазначивши, що при нарахуванні та виплаті такої допомоги відповідач неправомірно проводив виплати в розмірі, який передбачено постановами КМ України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року, які не відповідають вимогам встановленого ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та вважав за необхідне відновити порушені права позивача шляхом стягнення з відповідача суми недоплаченої шорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2005-2008 роки в розмірі 8 020,00 грн.
Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на слідуюче.
09 липня 2007 року Конституційним Судом України ухвалене рішення, яким визнано ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними, зокрема п. 13 ст. 71 зазначеного Закону, яким зупинено дію ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
22 травня 2008 року Конституційним Судом України ухвалене рішення, яким визнано ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними, зокрема статтю зазначеного Закону, якою зупинено дію ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 09 липня 2007 року. Відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до моменту прийняття відповідних рішень Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги в період 2005, 2006, 2007 та 2008 років до 5-го травня за 2005-2008 роки до ухвалення Конституційним Судом України рішень від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року в розмірі, передбаченому Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», положення яких були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов’язання та не порушив прав позивача.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неправильно поширив дію рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року та рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року на правовідносини, що вже відбулися.
Крім того, при вирішенні решти задоволених позовних вимог за період 2005-2006 років, то судовою колегією встановлено, що за вказані періоди виплата позивачу щорічної допомоги до 5 травня була здійснена відповідачем в тому розмірі, який був передбачений вимогами діючого законодавства на момент проведення відповідної виплати, тому підстав для задоволення цієї частини позовних вимог колегія суддів не вбачає.
Висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, тому оскаржуване рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а порушення судом першої інстанції норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат задовольнити.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 13 квітня 2009 року скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
_____________________В.С. Заяць
_____________________Г.В. Земляна
_____________________Ю.І. Цвіркун