Судове рішення 2-а-8388/08 від 09.09.2010

Судове рішення #10024479

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-8388/08 Головуючий у 1-й інстанції - Верещак А.М.

Суддя-доповідач – Земляна Г.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2010 року Коллегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – судді Земляної Г.В.

суддів Заяць В.С., Цвіркун Ю.І.

при секретарі Дехтяренко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м.Біла Церква Київської області на постанову Білоцерківського міськрайоного суду Київської області від 19 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м.Біла Церква Київської області про зобов’язання перерахунку доплати за проживання в зоні посиленого радіологичного контролю,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_2. звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області (далі відповідач) про зобов’язання провести з 01.07.2007 року перерахунок доплати в розмірі 440 гривень відповідно до вимог ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2008 року позов задоволено. Зобов’язано Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області провести перерахунок доплати до пенсії позивача, як не працюючого пенсіонера, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю з 01 липня 2007 року по 01 січня 2008 року з розрахунку мінімального розміру заробітної плати, встановленогост.76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду – скасуванню в частині з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги з 01 липня 2007 року по 01 січня 2008 року, суд першої інстанції виходив із положень ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Однако колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується в частині періода зобов’язання виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач являється непрацюючим пенсіонером та має право на доплату за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону №797 пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, мають бути підвищені у розмірі на одну мінімальну заробітну плату, тобто відповідно до ч.1 ст.39 Закону.

До пенсії позивача проводиться доплата відповідно до ч.2 ст.39 вказаного Закону в розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідач керувався Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також Закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Тому, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фактично змінено положення Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Разом з тим, судовою колегією враховується, що Конституційним Судом України положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними).

Отже, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007.

За таких обставин, коллегія суддів зазначає, що з 09.07.2007 року право позивача на отримання доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на територіях радіоактивного забруднення, було порушено, у зв’язку з чим суд першої інстанції вірно дійшов висновку про необхідність проведення перерахунку доплати до пенсії позивачу з розрахунку мінімальної заробітної плати, однак не вірно встановив період з якого слід проводити таку доплату, через що в цій частині рішеня суду слід змінити.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов’язання Відповідача провести перерахунок пенсії з урахуванням підвищення до неї відповідно до ст. 39 Закону № 797 з 09.07.2007, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при визначенні розміру підвищення до пенсії у зв'язку з проживанням на території зони посиленого радіоекологічного контролю, передбаченої Законом № 797 слід виходити із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, а відтак, необхідно керуватися ст. 39 цього Закону, а не Постановою № 836.

Відповідно до ст. 62 Закону № 797, роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Зазначені Роз’яснення містяться у Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936.

У пункті 1 Порядку зазначено, що він визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінпраці.

Відповідно до п. 2 Порядку, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, Головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської, управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів.

Згідно з пп.5 п.4 Порядку, виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад (далі - уповноважений орган) за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших структур, громадянам, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, а саме доплата особам за роботу (службу) на території зон радіоактивного забруднення відповідно до статей 39, 40 Закону №797, пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836.

Отже, згідно Порядку, виплати, передбачені ст. 39 Закону № 796 мають проводитись центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації Позивача.

Однак, згідно Додатку "Розподіл видатків Державного бюджету України на 2007 рік" № 3 до Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" від 19.12.2006 №489 передбачено, що Пенсійному фонду України виділено дотацію у певній сумі на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

Зокрема, однією із програм, згідно Фінансового звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 8 квітня 2008 р. № 8-1 є виплата пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також надбавок та підвищень до пенсій, на фінансування яких витрачено у 2007 році за рахунок коштів Державного бюджету України 12771,4 млн. грн.

Тобто, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Законом України "Про державний бюджет на 2007 рік" від 19.12.2006 №489 передбачено здійснення відповідних перерахувань бюджетних коштів на рахунок Пенсійного Фонду України для виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, в зв’язку з чим, саме його органи на місцях мають бути відповідачами.

Крім того, як вбачається з позовної заяви Позивачем фактично оскаржується бездіяльність Відповідача - Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві щодо проведення доплат, передбачених ст.39 Закону № 796 у заниженому розмірі.

Відтак, з урахуванням того, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня відповідного року, судова колегія дійшла висновку, про зобов’язання Відповідача - Управління Пенсійного фонду України у м.Біла Церква провести перерахунок доплат до пенсії Позивача з 09.07.2007 року по 01 січня 2008 року відповідно до ст.39 Закону № 797 з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати.

Таким чинном позовні вимоги підлягають задоволення за період з 09 липня 2007 року по 01 січня 2008 року .

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню в частині.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4,8-11, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області – задовольнити частково.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2008 року – скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м.Біла Церква Київської області про зобов’язання перерахунку доплати за проживання в зоні посиленого радіологичного контролю за період з 01.07.2007 по 09.07.2007 року.

В цій частині в задоволені позову ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м.Біла Церква Київської області про зобов’язання перерахунку доплати за проживання в зоні посиленого радіологичного контролю за період з 01.07.2007 по 09.07.2007 року відмовити.

В іншій частині постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2008 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців з моменту проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: В.С.Заяць

Ю.І. Цвіркун

Повний текст постанови виготовлений 02 липня 2010 року .