КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09 червня 2010 року                             м. Київ

Головуючого судді                 Ситникова О.Ф.

   Суддів:                     Вівдиченко Т.Р.

Хрімлі О.Г.

розглянувши  в порядку письмового провадження  в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки,

      В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по 01.12.2007 року; зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області нарахувати на її користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2009 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неповне з’ясування судом 1-ої інстанції обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати  справу в порядку письмового провадження, так як відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції  може  розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню частково, виходячи  з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови  або ухвали суду  першої інстанції  та ухвалення нового рішення  є: 1) неповне з’ясування  судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої  інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність  висновків суду обставинам справи; 4)порушення норм  матеріального  або процесуального права, що призвело до неправильного  вирішення справи або питання.

Згідно  ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд 1-ої інстанції дійшов вірного висновку про те, що слід зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області провести  перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», однак помилково вказав період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., за який слід  здійснити   вказаний перерахунок та виплату, в той час, коли  ці дії  слід вчинити  за період  з 04.12.2007 р. по 31.12.2007р., з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням, копію якого долучено до справи.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», редакція якої діяла до 1 січня 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Її дію  відновлено Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року , яким виключено пункт 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", а статтею 110 установлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Також Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.

Однак, 9 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 (справа № 1-29/2007)   були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (№489-V від 19.12.2006р.), зокрема, пункт 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст.111 цього Закону,  дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (№ 2195 - IV від 18.11.2004р.),   згідно з якою  дітям війни пенсії  або  щомісячне  грошове  утримання  чи державна  соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються  на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають  чинність  з дня ухвалення  Конституційним Судом України  рішення про їх  неконституційність.

З урахуванням того, що позивач вказувала, що дізналася  про порушення своїх  прав з висвітлення у пресі подій, пов»язаних з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, а відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, причини пропуску  якого суд 1-ої інстанції  обґрунтовано не визнав поважними, та не вбачаючи підстав для поновлення строку на підставі ч. 1 ст. 100 КАС України,  прийшов до висновку, що   необхідно відмовити  в частині вимог позивача по  08.07.2007 року включно, у зв’язку з необґрунтованістю  вимог та пропуском строку звернення до суду, не звернувши уваги на те, що позивач звернулась до суду 04.12.2008 року, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті.

Вищезазначене призвело до помилкового  визначення періоду з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. , за який слід  здійснити   вказаний перерахунок та виплату пенсії з урахуванням її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Дії відповідача  є  протиправними, вчиненими не відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 2 КАС України, в  період 04.12.2007 р. по 31.12.2007р.

На підставі вищевикладеного колегія судів  вважає,  що апеляційну скаргу  необхідно  задовольнити частково, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2009  року слід скасувати, прийняти нову постанову,  так як неповне з’ясування судом 1-ої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення норм  процесуального права призвело до неправильного  вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2009 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги  ОСОБА_2 задовольнити частково.

Відмовити ОСОБА_2 у поновленні строку звернення до суду.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з урахуванням щомісячної підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком з 04.12.2007 року до 31.12.2007 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей  війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в порядок і строки, визначені ст.ст. 325, 327 ЦПК України.

Головуючий суддя:         _________________     Ситников О.Ф.

        Судді:         _________________     Вівдиченко Т.Р.

                __________________        Хрімлі О.Г.