Справа № 2-4129/10

                                                            РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2010 року            

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого:                 Дзюбановського Ю.І

при секретарі судового засідання: Чубак С.М.        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в місті Тернополі про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

    Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", посилаючись на те, що вони мають статус дитини війни і згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" мають право на одержання пенсії, підвищеної на 30 % мінімальної пенсії за віком, однак  у зв'язку з  тим, що статтею 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дія вищевказаного закону була зупинена, протягом 2007-2009 років їм допомога у вказаних розмірах не виплачувалась. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року було визнано п.12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" неконституційним.

    Просять суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їм вищевказане підвищення до пенсії за період з 2007 року по 2009 рік відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в сумі 3 796 грн. 50 коп. та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі здійснювати виплату пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком щомісячно з дня пред'явлення позову - довічно.

    Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

      Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, проте подав письмову заяву про слухання справи у його відсутності.

    Представник відповідача в судове засідання не з’явився, проте подав суду письмові заперечення, згідно яких просить відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що ст.7 Закону України №2195 передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, тому твердження про те, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007, Управління Пенсійного фонду України було зобов'язане перерахувати та виплатити позивачу пенсію, суперечить чинному законодавству. Крім того, абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовується винятково для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону, а для перерахунків або підвищень пенсій, не застосовується. Отже,  законом не був визначений механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст.6 Закону № 2195. Із змісту ст.6 Закону № 2195 не вбачається, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсій. Відтак, відсутні підстави щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі провести перерахунки пенсії і забезпечити її виплату.

    Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив

    Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Тернополі і отримує пенсію за вислугу років та надбавку дітям війни, що стверджується довідкою № 886 від 18.02.2010 року.

    Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-VI, дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. ОСОБА_1 на час закінчення війни виповнилось - 09 років, а тому останньому правомірно присвоєно статус "дитини війни".

Позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Тернополі і отримує пенсію за вислугу років та надбавку дітям війни, що стверджується довідкою № 885 від 18.02.2010 року.

    Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-VI, дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. ОСОБА_2 на час закінчення війни виповнилось - 07 років, а тому останній правомірно присвоєно статус "дитини війни".

    Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що діяв до 31 грудня 2007 року, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Також судом встановлено, що згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції, що діяла до 31 грудня 2007 року) позивачі мають право на отримання надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак у 2007 році така надбавка відповідачем йому не виплачувалася, а у 2008-2009 роках виплачувалась не в повному обсязі, згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів (розділ ІІ, п. 41), а після визнання неконституційними вказаних положень закону - згідно постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 р. в твердій грошовій сумі - з 22.05.2008 р. в сумі 48,10 грн., з 01.07.2008 р. - 48,20 грн., з 01.10.2008 р. - 49,80 грн.

    Згідно ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

    Відповідно до п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст.111 цього Закону, було зупинено.

    Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано неконституційними, тобто такими, що суперечать нормам Конституції України і вони втратили свою чинність. У п.5 вказаного рішення суду також закріплено принцип преюдиціальності даного рішення для судів загальної юрисдикції при вирішенні ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.  

    Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

    Отже, виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі повинно було нараховувати та виплачувати позивачам підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

    Що стосується вимог позивачів про нарахування та виплату йому підвищення до пенсії в 2008 році, то суд вважає такі вимоги частково обгрунтованими, виходячи з наступного.

    Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та  Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

    З 01 січня 2008 року позивачам було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

    Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за № 30-рп/2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

    Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі повинно було нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

    Між тим, до 22.05.2008 року  відповідач, здійснюючи позивачам доплати, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

    З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ст.28 ч.3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів у пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачами конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

    Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України.

    Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус "Дитини війни". Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення "Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено на Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі за місцем проживання позивача.

    Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі нарахувати та виплатити підвищення до пенсії у визначеній позивачами грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їм нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження. Крім цього, суд вважає, що позовні вимоги позивачів про зобов'язання відповідача в подальшому виплачувати підвищення до пенсії не підлягають до задоволення, оскільки судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, а не такі, які можуть бути порушені в майбутньому. Таким чином, є неможливим зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивачів в майбутньому.

     Враховуючи вищевказане, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період із з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно з врахуванням ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

    На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. 46, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", -        

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни" -  задовольнити частково.

    Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Тернополі здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1, ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно з врахуванням ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

    В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

    Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

    Заява про апеляційне оскарження подається Апеляційному суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подання апеляційної заяви або без попереднього подання апеляційної заяви в строк встановлений для подання такої заяви.  

                 Суддя – підпис

Рішення не набрало законної сили.

                 З оригіналом згідно:

                 Суддя                                                   Дзюбановський Ю.І.