Судове рішення 2/255(2а-4635/08) від 07.08.2010

Судове рішення #10023528

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2/255 (2а-4635/08) Головуючий у 1-й інстанції Келеберда В.І.

Суддя-доповідач – Земляна Г.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2010 року колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – судді Земляної Г.В.

суддів Зайця В.С., Цвіркуна Ю.І.

при секретарі Токар М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Київської області про визнання протиправними дій та бездіяльності, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у якому просить суд:

- визнання протиправним невчасного вирішення Прокуратурою Київської області (далі відповідач) питань, які були порушенні у зверненнях позивача від 03 листопада 2007 року;

- визнання протиправним ненадання відповідачем відповіді на звернення позивача від 03 листопада 2007 року;

- зобов’язання відповідача вирішити у місячний термін порушенні питання у зверненнях позивача від 03 листопада 2007 року;

- зобов’язання відповідача у семиденний термін після прийняття рішення по зверненням позивача від 03 листопада 2007 року надати йому обґрунтовану відповідь.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до Закону України «Про звернення громадян» відповідач у встановлений Законом термін не надав обґрунтованої відповіді позивачу, щодо розгляду його скарг і допустив порушення діючого законодавства, направивши його скарги для розгляду в інші органи.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2008 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги посилаючись на порушення відповідачем закону при розгляді його скарг і надання йому листа - відповіді у якому не розглянути по суті його скарги. Просив скасувати рішення суду і задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги , пояснивши суду, що відповідач в порядку ст.97 УПК України розглянув скарги позивача, надавши йому відповідь. Порушень з боку відповідача Закону України «Про звернення громадян» не було.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 199, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції посилався на те, що діями відповідача при розгляді заяв та скарг ОСОБА_2, які фактично є заявами про злочин, права позивача порушені не були, через що його позовні вимоги необгрунтовані та безпідставні. При цьому суди виходили з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції.

Преамбулою до Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.

Згідно із ст. 1 вказаного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтями 4, 5 вказаного Закону передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Згідно ст. 19 вказаного Закону, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, зокрема, зобов'язані:

об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Статтею 19 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є:

1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам;

2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;

3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.

Як було встановлено судом першої інстанції ОСОБА_2 звернувся до прокуратури Київської області з заявами від 03 листопада 2007 року, в яких просив скасувати постанову заступника Кагарлицького міжрайонного прокурора від 27 липня 2007 року про відмову в порушені кримінальної справи за ст.366 КК України відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8; постанову виконуючого обов’язки Кагарлицького міжрайонного прокурора Дацко Л.М. про відмову в порушення кримінальної справи від 27 липня 2007 року за ст.364,366,382 КК України стосовно ОСОБА_9; постанову виконуючого обов’язки Кагарлицького міжрайонного прокурора Дацко Л.М. про відмову в порушення кримінальної справи від 27 липня 2007 року за ст.366 КК України стосовно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

За наслідками розгляду ціх заяв в порядку ст.97 УПК України прокуратура Київської області 17 січня 2008 року надала позивачу письмову відповідь, в якій повідомила, що постанови про відмову в порушенні кримінальної справи скасовано, а матеріали направлено Караглицькому міжрайонному прокурору для організації додаткової перевірки.

Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позову, правильно виходив з того, що відповідачем, як органом, уповноваженим розглядати заяви і скарги громадян, а також здійснювати передбачені законодавством заходи реагування, у відповідності із вимогами Закону України "Про звернення громадян" розглянуто заяву позивача та надано йому належну відповідь.

З таким висновком місцевого суду обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскаржуваного судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ними допущено не було.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 – 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції– без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 157, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 07 червня 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст.212 КАС України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: В.С.Заяць

Ю.І.Цвіркун