КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-3125/09 Головуючий у 1-й інстанції Чайка В.М.
Суддя доповідач Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2010 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Суддів:
Зайця В.С.,
Земляної Г.В.,
Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області на постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської райдержадміністрації про відшкодування компенсації за шкоду заподіяну здоров’ю, внаслідок Чорнобильської катастрофи,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась з позовом до УПСЗН Катеринопільської РДА про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки в сумі 5 500,00 грн.
Постановою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 11.04.2008 року позов задоволено, стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської райдержадміністрації на користь ОСОБА_4 5 500,00 (п’ять тисяч п’ятсот) гривень недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки.
На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану постанову суду необхідно скасувати з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з впливом аварії на ЧАЕС у 1986 році 1-ї категорії, що підтверджується відповідними доказами в матеріалах справи та не заперечується сторонами.
Вимогами ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам другої групи в розмірі – п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянами за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Виплата вказаної щорічної допомоги на оздоровлення за оспорюваний період часу позивачу здійснювалась відповідачем в розмірі, який визначено постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 та на загальні засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами зазначивши, що при нарахуванні та виплаті такої допомоги відповідач керувався постановами КМ України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року, які не відповідають вимогам ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість задовольнити позовні вимоги в повному обсязі шляхом стягнення з відповідача сум недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки в розмірі 5 500,00 грн.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Щодо вирішення частини позовних вимог за 2007 рік, то суд першої інстанції не врахував слідуючого.
09.07.2007 року Конституційним Судом України ухвалене рішення, яким визнано ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року в розмірі, передбаченому постановою КМ України № 562 від 12.07.2005 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов’язання та не порушив прав позивача.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що дія рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року не може бути застосовано до правовідносин, які вже відбулися.
Що стосується решти задоволених позовних вимог за 2005 та 2006 роки, то судовою колегією встановлено, що за вказані періоди виплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення була здійснена відповідачем в тому розмірі, який був передбачений вимогами діючого законодавства на момент проведення відповідної виплати, тому підстав для задоволення цієї частини позовних вимог колегія суддів не вбачає.
Висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, тому оскаржуване рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а порушення судом першої інстанції норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205, 207 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області задовольнити.
Постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2008 року скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
_____________________В.С. Заяць
_____________________Г.В. Земляна
_____________________Ю.І. Цвіркун