КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-2964/09 Головуючий у 1-й інстанції Чайка В.М.
Суддя доповідач Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Суддів:
Зайця В.С.,
Земляної Г.В.,
Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області на постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської райдержадміністрації про стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня як учаснику війни,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась з позовом до УПСЗН Катеринопільскої РДА про поновлення пропущеного строку для звернення з позовом та стягнення недоплаченої щорічної допомоги до 5 травня як учаснику війни за 2005-2007 роки в розмірі 3 148,00 грн.
Постановою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 11.04.2008 року позов задоволено, стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської райдержадміністрації на користь ОСОБА_4 3 148,00 (три тисячі сто сорок вісім) гривень недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 2005-2007 роки.
На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану постанову суду слід скасувати з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є учасником війни, що підтверджується копією відповідного посвідчення та не заперечується сторонами по справі, тому має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, який визначений ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Виплата вказаної допомоги до 5 травня як учаснику війни за оспорюваний період часу позивачу здійснювалась відповідачем в розмірі, який визначено постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року, тобто з урахуванням обмежень, встановлених Законами України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 та на загальні засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами зазначивши, що при нарахуванні та виплаті такої допомоги відповідач неправомірно проводив виплати в розмірі, який передбачено постановами КМ України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року, які не відповідають вимогам встановленого ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та вважав за необхідне відновити порушені права позивача шляхом стягнення з відповідача суми недоплаченої шорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2005-2007 роки в розмірі 3 148,00 грн.
Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на слідуюче.
09 липня 2007 року Конституційним Судом України ухвалене рішення, яким визнано ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними, зокрема п. 13 ст. 71 зазначеного Закону, яким зупинено дію ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 09 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» до моменту прийняття відповідного рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги в період 2005, 2006 та 2007 років до 5-го травня за 2005-2007 роки до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов’язання та не порушив прав позивача.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неправильно поширив дію рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року на правовідносини, що вже відбулися.
Що стосується решти задоволених позовних вимог за 2005 та 2006 роки, то судовою колегією встановлено, що за вказані періоди виплата позивачу щорічної допомоги до 5 травня була здійснена відповідачем в тому розмірі, який був передбачений вимогами діючого законодавства на момент проведення відповідної виплати, тому підстав для задоволення цієї частини позовних вимог колегія суддів не вбачає.
Висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, тому оскаржуване рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а порушення судом першої інстанції норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області задовольнити.
Постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2008 року скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
_____________________В.С. Заяць
_____________________Г.В. Земляна
_____________________Ю.І. Цвіркун