КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-174/09 Головуючий у 1 інстанції Цокол Л.І.
Суддя-доповідач О.Г. Хрімлі
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого:
Суддів:
при секретарі: Хрімлі О.Г.,
Літвіної Н.М.,
Вівдиченко Т.Р.
Черняк К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва на постанову Печерського районного суду м. Києва від 15 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про зобов’язання нарахувати недоотриману суму підвищення до пенсії, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_6 звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про зобов’язання нарахувати недоотриману суму підвищення до пенсії за 2006-2008 роки.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 15 квітня 2009 року адміністративний позов задоволений частково.
Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва зобов’язано здійснити перерахунок пенсії позивачу за листопад-грудень 2007 року та з 22 травня 2008 року з урахуванням підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову суду першої інстанції зміні.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку, але з помилковим застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6 віднесена до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Визначаючи розрахункову величину, з якої має проводитися нарахування позивачу підвищення до пенсії, відповідачу слід врахувати, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що підвищення до пенсії має обраховуватися у відсотковому відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення до пенсії позивачу як дитині війни .
Водночас ст. 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV було внесені такі зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»: виключено пункт 17 ст. 77; стаття 110 викладена в такій редакції: «...установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
Вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не були визнані неконституційними.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Проте, Конституційний Суд України у рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
З урахуванням зазначеного, пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов’язання провести виплату недоотриманої суми підвищення до пенсії, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які з 9 липня 2007 року втратили чинність.
Відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Отже, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 42 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Отже, з 22.05.2008 року відновлена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 01.01.2008 р., відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Про порушення свого права на отримання вищевказаних виплат у відповідному розмірі позивач повинен був дізнатися з моменту виникнення порушення права на отримання таких виплат.
Згідно ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
На підставі зазначених норм законодавства та враховуючи те, що відповідач наполягав на застосуванні ст. 99 КАС України, суд першої інстанції правомірно не визнав причини пропуску позивачем строку звернення до суду поважними, однак невірно зазначив період перерахунку доплати до пенсії позивача відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції не визначено кінцеву дату, до якої слід здійснювати перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивачу, тобто до 31 грудня 2008 року.
Враховуючи те, що позивач звернувся до суду у 21 жовтня 2008 року та просив зобов’язати відповідача нарахувати йому доплату до пенсії як дитині війни за 2006-2008 роки, позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 21 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, тобто в межах річного строку звернення до суду.
У зв’язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає відповідній зміні із зазначенням періоду зобов'язання відповідача нарахувати позивачу вказану доплату до пенсії.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але невірно застосував норми матеріального права.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва – задовольнити частково .
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 15 квітня 2009 року – змінити, другий абзац резолютивної частини викласти у наступній редакції: «Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_6 підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з 21 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року».
В решті постанову Печерського районного суду м. Києва від 15 квітня 2009 року – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді Н.М. Літвіна
Т.Р. Вівдиченко