ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 38/86-47/30418.05.07
За позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дніпропетровську в м. Дніпропетровськ
до ТОВ "Бюро Верітас Україна Лтд"
про стягнення 19402,80 грн.
Суддя
Представники сторін:
Від позивача:Гипєєнко М.В. –головний спеціаліст;
Від відповідача:Мелянчук О.Г. –представник.;
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу згідно статей 1172, 1187, 1191 ЦК України –19402,80 грн. майнової шкоди, а також судових витрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2006 № 38/86 провадження у справі припинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2006 року ухвала від 14.03.2006 № 38/86 залишено без змін, апеляційна скарга без задоволення.
Натомість, постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2006 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2006 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2006 року № 38/86 скасовані та справу №38/86 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Свою постанову Вищий господарський суд України мотивував тим, що Господарським судом міста Києва та Київським апеляційним господарським судом, дано помилкову юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення і постанови не можна вважати законними та обґрунтованими, зважаючи що предметом даного позову є вимоги позивача до відповідача про стягнення коштів на відшкодування заподіяної шкоди в порядку регресу, а будь яких вимог до фізичних осіб позовна заява не містить, через що даний спір не є спором між роботодавцем і працівником, не має ознак трудового спору в розумінні КЗпП України та не є спором, який підвідомчий загальним або адміністративним судам, враховуючи, що залучення громадянина ОСОБА_1 до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не вплинуло б на підвідомчість спору.
Ухвалою від 06.11.2006 року розгляд справи було призначено на 29.11.2006 року.
Однак, внаслідок оскарження вищенаведеної постанови ВГСУ від 17.10.2006 року, справу було направлено до ВСУ, який ухвалою від 14.12.2006 року відмовив скаржнику у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови ВГСУ від 17.10.2006 року у справі №38/86.
Ухвалою від 25.01.2007 року розгляд справи №38/86-47/304 було призначено на 14.02.2007 року.
Повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Прохав суд позов задовольнити.
Повноважні представники відповідача у судове засідання 14.02.2007 року не з’явилися. Причини неявки суду не повідомили.
Ухвалою від 14.02.2007 року розгляд справи було відкладено до 21.02.2007 року.
Повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Прохав суд позов задовольнити.
Повноважні представники відповідача у судове засідання 21.02.2007 року не з’явилися. Причини неявки суду не повідомили.
Ухвалою від 21.02.2007 року розгляд справи було відкладено до 21.03.2007 року.
Від повноважного представника позивача у ході судового засідання 21.03.2007 року надійшла заява про про уточнення позовних вимог від 16.03.2007 року за №428, згідно якої позивач збільшив розмір позовних вимог з 19402,80 грн. до 24730,05 грн., зважаючи, що позивачем було перераховано потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (на рахунок Комінтернівського районного центру зайнятості) допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатеістю в сумі –2507,27 грн. згідно платіжного доручення №34 від 24.01.2005 року.
Від повноважного представника відповідача у ході судового засідання 21.03.2007 року надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач проти задоволення позову заперечував, зважаючи що згідно Вироку Комінтернівського районного суду Одеської області в справі №1-434/2004 р. від 15.10.2004 року працівник відповідача – ОСОБА_1 повністю відшкодував потерпілим ОСОБА_2 і ОСОБА_3 шкоду, що згідно названого вироку Комінтернівського районного суду Одеської області послужило обставиною, яка пом’якшила відповідальність працівника відповідача (ОСОБА_1), що у контексті з тим, що під час розслідування нещасного випадку (на перерконання відповідача) та призначення виплат для названих працівників Комінтернівського районного центру зайнятості були вчинені ряд порушень і фальсифікацій, внаслідок яких позивач мав всі підстави відмовити у страхових виплатах ОСОБА_2 і ОСОБА_3, що свідчить, на думку позивача про необгрунтованість позовних вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Комінтернівському районі Одеської області про стягнення з відповідача в порядку регресу згідно статей 1172, 1187, 1191 ЦК України –19402,80 грн. майнової шкоди.
Крім того, від представників сторін у ході судового засідання 21.03.2007 року надійшло двосторонньо –погоджене клопотання про продовження строку розгляду спору у більш тривалий термін, ніж визначено ст. 69 ГПК України, яке було судом задоволено та ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2007 року розгляд справи було відкладено до 18.04.2007 року.
Натомість, судове засідання щодо розгляду справи №38/86-47/304 –18.04.2007 року не відбулося і розгляд справи ухвалою від 18.04.2007 року було відкладено до 18.05.2007 року.
Повноважний представник позивача у ході судового засідання 18.05.2007 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Прохав суд позов задовольнити.
Повноважний представник відповідача проти задоволення позову заперечував, прохав суд відмовити позивачу у позові.
Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Комінтернівському районі Одеської області до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Верітас Україна", заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ :
24.01.2004 року біля 9-ої години ранку громадянин ОСОБА_1 в селі Ліски Комінтернівського району Одеської області, керуюючи автомобілем “Опель-Астра”, державний номер НОМЕР_1, в порушення п. 12.1 “Правил дорожнього руху України” рухаючись по автодорозі Одеса-Південний в напрямку міста Південий в умовах ожеледиці, не вибрав безпечної швидкості руху не впорався з управлінням керма –допустив зіткнення з автомобілем ЗАЗ 110308, державний номер НОМЕР_2 під керуванням громадяниниа ОСОБА_3 (в автомобілі перебувала також і громадянка ОСОБА_2), який рухався в напрямку міста Одеса.
В подальшому повноважними представниками Комінтернівського районного центру зайнятості (страхувальник згідно Страхового свідоцтва №1520000099 від 26.04.2001 року), Одеського обласного центру зайнятості, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань по Одеській області було складено Акт спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 24.01.2004 року о 9-ій годині, в результаті ДТП з робітниками Комінтернівського центру зайнятості №Б/Н від 25.08.2004 року, згідно якого (розділ 1, 2 та 3 даного Акту) повноважна комісія встановила, що в результаті ДТП, що трапилось внаслідок зіткнення автомобілів ЗАЗ 110308, державний номер НОМЕР_2 (який належить Комінтернівському районному центру зайнятості та яким керував ОСОБА_3 –водій Комінтернівського районного центру зайнятості) та автомобіля “Опель-Астра”, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, водій Комінтернівського районного центру зайнятості –ОСОБА_3 та директор Комінтернівського районного центру зайнятості –ОСОБА_2 одержали тілесні пошкодження, з якими були госпіталізовані в травмотологічне відділення Одеської обласної клінічної лікарні, а транспортні засоби, відповідно, отримали механчні пошкодження, що підтверджується протоколом огляду і провірки технічного стану транспортного засобу органом ДАІ від 21.01.2004 року.
У передостанніх трьох абзацах 3-ого розділу названого Акту повноважна комісія констатувала, що в результаті ДТП водій Комінтернівського районного центру зайнятості –ОСОБА_3 одержав тілесні пошкодження у вигляді закритого осколкового перелому кісток правого передпліччя, а директор Комінтернівського районного центру зайнятості –ОСОБА_2 одержала тілесні пошкодженя у вигляді закритого перелому хірургічної шийки правої плічної кістки та закритого підтараного вивиху лівої стопи.
На основі матеріалів (перший абзац розділу 6-ого названого Акту), які представлені слідчим Слідчого відділу Комінтернівського РВ УМВС України в Одеській області молодшим лейтенантом міліції Кравченко І.В. (№302 від 24.01.2004 року) комісія дійшла висновку, що нещасний випадок стався з вини водія автомобіля “Опель-Астра”, державний номер НОМЕР_1 –ОСОБА_1, який порушив п. 12.1 “Правил дорожнього руху України” і допустив зіткнення з автомобілем ЗАЗ 110308, державний номер НОМЕР_2, який належить Комінтернівському районному центру зайнятості Одеської області.
Цього ж дня –25.08.2004 року Одеським обласним центром зайнятості (на виконання Положення про порядок розслідування та веденя обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2001 року №1094) були складені два Акти №1 та №2 про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1), в яких були перелічені всі вищенаведені факти, що сталися стосовно названих працівників Комінтернівського районного центру зайнятості, в яких, в тому числі, було зазначено (п. 6 Актів №1 та №2 про нещасний випадок на виробництві), що 24.01.2004 року (субота) о 08 год. 40 хв. водій Комінтернівського районного центру зайнятості –ОСОБА_3 та директор зазначеної установи –ОСОБА_2 розпочали слідування по матшруту до місця роботи, у зв’язку з видачою директором Комінтернівського районного центру зайнятості –ОСОБА_2 наказу №170/2 від 09.01.2004 року по названій установі, яким були встановлені додаткові робочі дні, зокрема субота –24.01.2004 року та субота –07.02.2004 року.
14.09.2004 року (від ОСОБА_2) та 22.09.2004 року (від ОСОБА_3) до позивача (Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Комінтернівському районі Одеської області) були подані заяви про призначення зазначеним особам страхових виплат, у зв’язку з нещасним випадком на виробництві, що стався за час роботи в Комінтернівському районному центрі зайнятості.
Вже 18.09.2004 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Комінтернівському районі Одеської області винесена Постанова №150 від 18.09.2004 року про призначення страхової виплати ОСОБА_2, зокрема за висновком МСЕК (виписка з Акту огляду у МСЕК №008487, в якій зазначено про огляд зазначеної особи –08.06.2004 року, яким встановлено стійку втрату професійної працездатності ОСОБА_2 в розмірі –40%, через що останній була призначена 3-тя група інвалідності) у сумі –10640,00 грн., в якості суми одноразової допомоги та 264,59 грн., в якості щомісяної страхової виплати починаючи з вересня 2004 року.
27.09.2004 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Комінтернівському районі Одеської області винесена Постанова №149 від 27.09.2004 року про призначення страхової виплати ОСОБА_3, зокрема за висновком МСЕК (виписка з Акту огляду у МСЕК №008506, в якій зазначено про огляд зазначеної особи –21.09.2004 року, яким встановлено стійку втрату професійної працездатності ОСОБА_3 в розмірі –25%) у сумі –4399,25 грн., в якості суми одноразової допомоги та 43,99 грн., в якості щомісяної страхової виплати починаючи з вересня 2004 року.
На виконання вищенаведеної Постанови Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Комінтернівському районі Одеської області №150 від 18.09.2004 року про призначення страхової виплати ОСОБА_2, останній позивачем були виплачені страхові виплати за період вересень 2004 року –червень 2006 року на загальну суму –17225,85 грн., що сторонами не заперечувалось та не оспрювалось та підтверджується в тому числі платіжними дорученнями долученими до матеріалів позову та заяви про уточнення позову від 16.03.2007 року №428 (вхідний номер загального ідділу канцелярії господарського суду міста Києва №06-20/4399).
Також, на виконання вищезгаданої Постанови Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Комінтернівському районі Одеської області №149 від 27.09.2004 року про призначення страхової виплати ОСОБА_3, останньому позивачем були виплачені страхові виплати за період вересень 2004 року –вересень 2005 року на загальну суму –4996,93 грн., що сторонами не заперечувалось та не оспрювалось та підтверджується в тому числі платіжними дорученнями долученими до матеріалів позову та заяви про уточнення позову від 16.03.2007 року №428 (вхідний номер загального відділу канцелярії господарського суду міста Києва №06-20/4399).
Крім того, Комінтернівським районним центром зайнятості своїм потерпілим працівникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була виплачена допомога, у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю в сумі –2507,27 грн., яка, згідно платіжного доручення №34 від 24.01.2005 року переведена Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Комінтернівському районі Одеської області на поточний рахунок Комінтернівського районного центру зайнятості, що сторонами не заперечувалось та не оспрювалось та підтверджується названим платіжним документом долученим до заяви про уточнення позову від 16.03.2007 року №428 (вхідний номер загального ідділу канцелярії господарського суду міста Києва №06-20/4399).
Сумарно за вищенаведені періоди позивачем було перераховано страхових виплат працівникам Комінтернівського районного центру зайнятості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розмірі –24730,05 грн.
15.10.2004 року Комінтернівським районним судом Одеської області винесено вирок №1-434/2004 р. по обвинуваченню громадянина ОСОБА_1 у скоєні злочину передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України “Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортного засобу особами, які керують транспортним засобом”, згідно якого громадянина ОСОБА_1 (який на момент скоєння ДТП –24.01.2004 року перебував у трудових правовідносинах з відповідачем, згідно абзацу першого мотивувальної частини вироку №1-434/2004 р. від 15.10.2004 року) визнано –винним у скоєні ДТП 24.01.2004 року за вищенаведеним кримінально –караним діянням кваліфікованим за статтею 286 ч. 2 Кримінального кодексу України, внаслідок чого ОСОБА_1 було спричинено тілесні пошкодження середньої тяжкості працівникам Комінтернівського районного центру зайнятості ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Згідно цього ж Вироку Комінтернівського районного суду Одеської області в справі №1-434/2004 р. від 15.10.2004 року працівник відповідача –ОСОБА_1 повністю відшкодував потерпілим ОСОБА_2 і ОСОБА_3 шкоду, що згідно названого вироку Комінтернівського районного суду Одеської області послужило обставиною, яка пом’якшила відповідальність працівника відповідача (однак ні розміру відшкодованої шкоди, ні документів, які визначають розмір завданої потерпілим шкоди, на підставі яких ОСОБА_1 відшкодував потерпілим останню у вироку не зазначено, до матеріалів справи відповідачем жодних підтверджуючих документів в обгрунтування зазначеної сплати –не додано, не дивлячись на неодноразові відкладення розгляду справи).
На день розгляду справи у суді (18.05.2007 року), на думку позивача, відповідно до Акту спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 24.01.2004 року о 9-ій годині, в результаті ДТП з робітниками Комінтернівського центру зайнятості №Б/Н від 25.08.2004 року, Актів №1 та №2 про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1) від 25.08.2004 року, Постанови №150 від 18.09.2004 року про призначення страхової виплати ОСОБА_2, Постанови №149 від 27.09.2004 року про призначення страхової виплати ОСОБА_3, платіжних дорученнь долучених до матеріалів позову та заяви про уточнення позову від 16.03.2007 року №428, Вироку Комінтернівського районного суду Одеської області в справі №1-434/2004 р. від 15.10.2004 року і пояснень повноважного представника позивача, відповідач, за розрахунком позивача, повинен відшкодувати позивачу в порядку регресу сплачені позивачем потерпілим застрахованим працівникам Комінтернівського районного центру зайнятості ОСОБА_2 і ОСОБА_3 страхові виплати, у вигляді збитків (майнової шкоди) у розмірі –24730,05 грн., а також державного мита у розмірі – 247,30 грн. та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі –118,00 грн.
Так, відповідно саме до ст. 1166 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала та особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно статті 1187 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку та особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України від 16.01.03 №435-VI шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до статті 21 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи), якими визначені, зокрема, принципи, загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в України, - внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 1105-XIV від 23.09.99 (далі Закон № 1105) визначено, що страховий ризик —це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону № 1105, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Згідно з статтею 2 Закону № 1105 дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.
Статтею 6 цього Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (робочим органом якого згідно з статтею 18 Закону № 1105 є відповідні Відділення).
Відповідно до статті 6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року №1105-XIV страховиком –є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків).
Відповідно до статті 15 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року №1105-XIVстрахування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.
Відповідно до статті 18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року №1105-XIV робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного значення. Управління та відділення виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Згідно статті 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року №1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: 1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого тощо.
Згідно статті 25 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року №1105-XIV усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.
Згідно статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Згідно статті 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року №1105-XIV сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується в розмірі 100 відсотків середнього заробітку (оподатковуваного доходу). При цьому перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації.
Відповідно до п. 6.4 Інструкції “Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України” затвердженої Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20 квітня 2001 р. №12 страхувальником здійснюються витрати на виплату допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, а також витрати на поховання у разі смерті потерпілого. При цьому перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації. Витрати за рахунок страхового внеску до Фонду сплачуються страхувальником з його каси або поточного рахунка відповідно до їхнього цільового призначення у встановленому порядку.
Відповідно до п. 6.8 Інструкції “Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України” затвердженої Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20 квітня 2001 р. №12 у разі відсутності на поточних рахунках страхувальників коштів на виплату заробітної плати та допомоги по тимчасовій непрацездатності, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, виконавча дирекція Фонду за заявою потерпілого перераховує зазначену допомогу на його поточний рахунок в банку або поштовим переказом.
Також, згідно п. 2 згаданого Роз'яснення ВАСУ України № 02-5/215 від 01.04.1994 року, вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної взаємодією джерел підвищеної небезпеки, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини, яка підтверджена вироком Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 27.05.2004 року №1-75-2004.
Згідно п.4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року “Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” згідно якого було роз’яснено, що відповідно до ст. 35 ГПК України преюдиціальне значення для арбітражного суду мають вирок суду з кримінальної справи, що до певних подій та ким вони вчиненні, або рішення суду з цивільної справи щодо фактів, які встановлено судом.
Відповідно до п.6 частини 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року “Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” за загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно статті 35 ГПК України Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у зв’язку з тим, що з вини працівника відповідача –ОСОБА_1 було скоєно дорожньо –транспортну пригоду 24.01.2004 року, внаслідок чого було спричинено тілесні пошкодження середньої тяжкості застрахованим працівникам Комінтернівського районного центру зайнятості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (Страхове свідоцтво №1520000099 від 26.04.2001 року), що підтверджується вироком Комінтернівського районного суду Одеської області в справі №1-434/2004 р. від 15.10.2004 року, а позивачем було відшкодовано завдану працівником відповідача майнову шкоду застрахованим працівникам Комінтернівського районного центру зайнятості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в загальній сумі –24730,05 грн. (що сторонами не заперечувалось та не оспрювалось) та підтверджується платіжними дорученнями долученими до матеріалів позову та заяви про уточнення позову від 16.03.2007 року №428 (вхідний номер загального відділу канцелярії господарського суду міста Києва №06-20/4399), у зв’язку з чим у позивача (Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Комінтернівському районі Одеської області) виникло право регресу до винної особи (яка факт вини власного працівника ОСОБА_1 у скоєному ДТП 24.01.2004 року –не заперечувала та не оспорювала) у вище відшкодованому позивачем розмірі, судом визнається –законною та обґрунтованою вимога позивача щодо стягнення з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Верітас Україна" –24730,05 грн. майнової шкоди в порядку зворотної вимоги (регресу), яка підлягає задоволенню у повному обсязі та стягненню з відповідача в судовому порядку.
Натомість, в підтвердження вищевикладеного, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача стосовно того, що згідно Вироку Комінтернівського районного суду Одеської області в справі №1-434/2004 р. від 15.10.2004 року працівник відповідача –ОСОБА_1 повністю відшкодував потерпілим ОСОБА_2 і ОСОБА_3 шкоду, та ще й як зазначив у відзиві на позов відповідач –у повному обсязі (згідно названого вироку Комінтернівського районного суду Одеської області зазначене послужило обставиною, яка зокрема пом’якшила відповідальність працівника відповідача, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення з відповідача в порядку регресу згідно статей 1172, 1187, 1191 ЦК України –19402,80 грн. майнової шкоди, на думку відповідача, є необгрунтованими, так як задоволення останніх спричинить подвійне стягнення з відповідача і його працівника шкоди у вищезазначеному розмірі), зважаючи, що ні розміру відшкодованої шкоди, ні документів, які визначають розмір завданої потерпілим шкоди, на підставі яких ОСОБА_1 відшкодував потерпілим останню в добровільному порядку у зазначеному вироку Комінтернівського районного суду Одеської області –не зазначено, до матеріалів справи відповідачем жодних підтверджуючих документів в обгрунтування зазначеної сплати – не додано (не дивлячись на неодноразові відкладення розгляду справи), що у сукупності з тим, що добровільне відшкодування збитків та імперативно визначений обов’язок Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Комінтернівському районі Одеської області (згідно статей 21, 25 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року №1105-XIV) чинним законодавством України не ототожнюється та є прямим обов’язком позивача, який, зокрема, здійснюється і сплачується в силу статті 21 названого нормативно-правового акту не лише в одноразовому вигляді, але й в порядку помісячних страхових виплат потерпілим застрахованим особам, вищенаведені дії визнаного винним працівника відповідача розцінюються судом як вчинені підсуднім ОСОБА_1 з власної волі та у добровільному порядку і які за вищенаведених обставин не можуть кваліфікуватися як такі, що підтверджують повне відшкодування потерпілим від злочину особам шкоди у вигляді страхових виплат, які сплачені на виконання Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року №1105-XIV державною установою позивача.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, про необгрунтованість заперечень відповідача стосовно наявності під час розслідування нещасного випадку та призначення виплат для названих працівників Комінтернівського районного центру зайнятості ряду порушень і фальсифікацій, внаслідок яких позивач мав всі підстави, на думку відповідача, відмовити у страхових виплатах потерпілим від злочину ОСОБА_2 і ОСОБА_3, зважаючи що в силу імперативних вимог статей 33, 34 та 35 ГПК України відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів зокрема вчинення позивачем порушень і фальсифікацій під час розслідування нещасного випадку та призначення страхових виплат зазначеним вище потерпілим, встановлення чого (юридичних фактів зазначеної категорії) лежить у площині адміністративного та кримінального судочинства (постанов чи вироків з цього приводу суду не надано) та не віднесено до компетенції зокрема господарських судів.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –
В И Р І Ш И В:
1. Позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Комінтернівському районі Одеської області до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Верітас Україна" –задовольнити.
2. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Верітас Україна" (код ЄДРПОУ 21674731, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 28, р/р №26002001300505 у АКБ “Райффайзенбанк Україна”, МФО 300528), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми (код ЄДРПОУ 25933135, місцезнаходження: 67500, смт. Комінтернівське, Одеської області, вул. Центральна, 59; р/р №37171400900270 в УДК у Одеській області, МФО 828011) шкоди в розмірі 24730 (двадцять чотири тисячі сімсот тридцять) грн. 05 коп.
3. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Верітас Україна" (код ЄДРПОУ 21674731, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 28, р/р №26002001300505 у АКБ “Райффайзенбанк Україна”, МФО 300528) до Державного бюджету України державне мито в сумі 247 (двісті сорок сім) грн. 30 коп.
4. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Верітас Україна" (код ЄДРПОУ 21674731, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 28, р/р №26002001300505 у АКБ “Райффайзенбанк Україна”, МФО 300528) на користь УДК у Шевченківському р-і (04128, м. Київ, вул. Туполєва, 28-А, р/р № 31213259700011 у ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 26077968) 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати накази відповідно до ст. 116 ГПК України.
6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.
СуддяС.Р. Станік