КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 15/227(2-а-10329/08) Головуючий у 1-й інстанції - Маркова О.М.
Суддя-доповідач – Земляна Г.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 червня 2010 року колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – судді Земляної Г.В.
суддів Заяць В.С., Цвіркун Ю.І.
при секретарі Токар М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районої в місті Києві державної адміністрації на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до У Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районої в місті Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянського району м. Києва провести перерахування і виплатити недоплачені суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2004 -2007 роки.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2008 року позов задоволено частково: визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянського району м. Києва щодо відмови у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_2 за 2007 рік протиправною, зобов’язано відповідача перерахувати та забезпечити виплату ОСОБА_2 суму щорічної допомоги на оздоровлення, передбачену абзацом четвертим частини четвертої статті 48 Закону України» Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007 рік, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату , за виключенням су фактично проведеної виплати.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам, дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чрнобильській АЕС інвалідом ІІІ групи.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки відповідачами оскаржується рішення суду тільки в частині задоволення позовних вимог, та враховуючи те, що позивачем вказане рішення не оскаржено, апеляційна інстанція не знаходить за необхідне аналізувати правомірність прийнятого судом рішення у відмові в задоволені частині позовних вимог, перевіряючи їх законність і обгрунтованість у порядку ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції від 09.07.2007р.) передбачено, що щорічна разова допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виплачується громадянам за місцем їх проживання і розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідачем в 2007 році позивачу сплачено щорічну грошову допомогу на оздоровлення в розмірах встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач вважає, що він отримував допомогу значно нижчу, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав, порушених неправомірними діями відповідача.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік є обґрунтованою, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З таким висновком суду можна погодитися, однак при вирішенні даної вимоги судом першої інстанції не в повній міри мотивовано обгрунтування задоволення даної позовної вимоги.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що постраждалим 2 категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Однак, п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію частини 4 вказаної норми Закону було зупинено. А тому, відповідно до ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем зазначена допомога у 2007 році була виплачена позивачу у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Зі змісту ст.19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
За наведених обставин, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язаний проводити зазначені виплати у спосіб та в розмірах, що встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.
При цьому судова колегія зазначає, що відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2007 рік 27 вересня 2007 року у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.2005 року №562, порушив права позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», положення якого мають пріоритет над підзаконним нормативно-правовим актом та були чинними на момент виплати позивачу допомоги на оздоровлення.
Через що вимоги позивача про стягнення на його користь недоплаченої допомоги за 2007 рік підлягають задоволенню, так як судом встановлено, що дії відповідача під час сплати разової допомоги у грудні 2007 року носили протиправний характер.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення на її користь разової щорічної грошової допомоги за 2007 роки у розмірах, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області підлягають задоволенню.
Таким чином, суд першої інстанції правильно поширив дію рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року, яке має перспективне значення, на правовідносини, що виникли після його ухвалення, у зв’язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адмінистративного судочинства України, колегія судів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районої в місті Києві державної адміністрації – залишити без задоволення .
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2008 року залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців з моменту проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Судової палати у цивільних справах Верховного суду України.
Головуючий суддя : Г.В.Земляна
Судді: В.С.Заяць
Ю.І.Цвіркун
Повний текст ухвали виготовлений 08 червня 2010 року.