УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого – судді Дембовського С.Г.,
суддів: Скавроніка В. М., Мороза І.М.,
прокурора Пламадяли І.П.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянула 14 травня 2010 року у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 16 грудня 2009 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не одруженого, не працюючого, судимого: 29.09.1998 року Залізничним районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 140, 17-ч. 3 ст. 140, 42 КК України в редакції 1960 року до позбавлення волі на строк три роки і один місяць з конфіскацією майна, звільненого з місць позбавлення волі умовно-достроково 12.07.2000 року; 19.03.2001 року Залізничним районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 145, 42, 43 КК України в редакції 1960 року до позбавлення волі на строк чотири роки і шість місяців з конфіскацією майна, звільненого з місць позбавлення волі умовно-достроково 18.06.2004 року,
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України та засуджено до позбавлення волі:
- за ч. 2 ст. 185 КК України – на строк три роки і шість місяців;
- за ч. 3 ст. 185 КК України – на строк на строк чотири роки і шість
місяців.
Відповідно до ст. 70 КК України ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки і шість місяців.
Справа № 11-а-785 Категорія – ч. 3 ст. 185 КК України
Головуючий в суді 1-ї інст. Криворот О.О. Доповідач Скавронік В.М.
Строк відбування покарання засудженому обчислено з 11.09.2009 року.
Утримується під вартою в Київському СІЗО № 13.
З ОСОБА_1 стягнуто на користь потерпілих: ОСОБА_3 – 1980 грн.;
ОСОБА_4 – 500 грн.; ОСОБА_5 – 600 грн., ОСОБА_6 – 2080 грн., ОСОБА_7 – 4300 гривень.
Як вказано у вироку, ОСОБА_1 в період з середини квітня до вересня 2009 року включно вчинив низку корисливих злочинів.
В середині квітня 2009 року, в невстановлений день та час, він, знаходячись на вул. Локомотивній, 56 в м. Києві, за попередньою змовою і в групі з ОСОБА_8 повторно таємно викрали з гаража гр. ОСОБА_3 18 автомобільних коліс, 4 з яких були з алюмінієвими дисками, загальною вартістю 1980 грн.
Невдовзі ОСОБА_8 був затриманий працівниками міліції, які вилучили в нього частину викрадених автомобільних коліс.
Крім того, ОСОБА_1 11.07.2009 року, приблизно в 01 год., знаходячись біля будинку № 30 на вул. Солом’янській в м. Києві, з автомобіля «ДЕО ЛАНОС», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_9, за допомогою викрутки повторно таємно викрав передні фари, вартістю 700 грн.
Він же, 14.08.2009 року, приблизно о 02 год., знаходячись біля будинку № 7-а на вул. Героїв Севастополя в м. Києві, з автомобіля «ТАВРІЯ», державний номерний знак НОМЕР_2, що належить гр. ОСОБА_4, в аналогічний спосіб повторно таємно викрав авто магнітолу «Піонер», вартістю 500 грн.
25.08.2009 року, приблизно о 23 год. 30 хв., знаходячись біля буд. № 31, корпус 2 на вул. Уманській в м. Києві, з автомобіля «ДЕУ СЕНС», державний номерний знак НОМЕР_3, що належить ОСОБА_5, ОСОБА_1, в аналогічний спосіб повторно таємно викрав передні фари, загальною вартістю 600 грн.
Він же, 03.09.2009 року, приблизно о 01 год., знаходячись біля буд. № 30 на вул. Солом’янській в м. Києві, за допомогою каменя розбивши скло правих передніх дверей автомобіля «ШЕВРОЛЕ-КАПТІВА», державний номерний знак НОМЕР_4, що належить ОСОБА_6, повторно таємно викрав джинсову куртку з хутром, вартістю 530 грн., сонцезахисні окуляри «Маска», вартістю 1000 грн., та інше майно на загальну суму 2080 грн.
Крім того, 04.09.2009 року, приблизно о 01 год., знаходячись біля будинку № 7 на вул. Озерній в м. Києві, в подібний спосіб проникнувши в салон автомобіля «ШКОДА-ФАБІЯ», державний номерний знак НОМЕР_5, що належить ОСОБА_7, ОСОБА_1 повторно таємно викрав сумку з інструментом, спортивні туфлі двоє сонцезахисних окулярів та інше майно на загальну суму 4300 грн.
В апеляції, не оспорюючи доведеність його вини у скоєному та правильність кваліфікації вчинених ним дій, ОСОБА_1 просить вирок суду першої інстанції змінити та пом’якшити призначене йому покарання, оскільки судимість за вироком від 19.03.2001 року погашена, під час досудового слідства від серцевого нападу померла його мати, він хворіє на ряд хронічних захворювань і знаходячись під вартою переглянув свої погляди на життя та свої протизаконні вчинки.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію, прокурора, який проти неї заперечував, провівши судові дебати та надавши останнє слово засудженому, перевіривши матеріалами справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів ним визнана, повністю доведена та підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами в їх сукупності.
Кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 185 і ч. 3 ст. 185 КК України є правильною. Вказане ним не оспорюється.
Колегія суддів не погоджується з доводами засудженого ОСОБА_1 про можливість пом’якшення призначеного йому покарання з підстав, що викладені в апеляції, оскільки суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 65 КК України врахував як ступінь тяжкості скоєних ним злочинів корисливої спрямованості, які характеризуються великою кількістю епізодів, вчинених ним в усталений спосіб шляхом викрадення чужого майна з автомобілів громадян – мешканців міста Києва, так і його особу.
ОСОБА_1, будучи раніше двічі судимий за вчинення низки корисливих злочинів, двічі умовно-достроково звільнявся від відбування покарання, проте належних висновків для себе не зробив, а знову зайнявся злочинною діяльністю у виді крадіжок чужого майна.
Суд першої інстанції також врахував щире каяття засудженого у скоєному, правомірно визнавши його обставиною, що пом’якшує покарання.
Колегія суддів повністю погоджується з викладеним у вироку висновком суду першої інстанції про те, що саме покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки і шість місяців, який не є максимальним за санкцією частини третьої статті 185 КК України, є достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Крім того, колегія суддів бере до уваги, що призначаючи ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів, суд першої інстанції визначив його у більш м’який спосіб, а саме – шляхом повного поглинення менш суворого покарання більш суворим, а не шляхом часткового чи повного складання покарань, призначених за санкцією кожної із статей обвинувачення.
Таким чином, підстав для зміни вироку та пом’якшення призначеного ОСОБА_1 покарання колегія суддів не вбачає, вважаючи за необхідне залишити вирок суду першої інстанції без зміни, а апеляцію засудженого без задоволення.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 16 грудня 2009 року відносно нього – без зміни.
Судді: Дембовський С.Г. Скавронік В.М. Мороз І.М.