УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого – судді   Лагнюка М.М.,

суддів: Скавроніка В. М., Бартащук Л.В.,

прокурора Тертичного О.А.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянула 18 травня 2010 року у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, яка брала участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Подільського районного суду м. Києва від 23.02.2010 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: 24.10.2003 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 185 КК України з застосуванням ст. 75 КК України до позбавлення волі на строк три роки, з іспитовим строком на два роки; 31.03.2004 року Подільським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ст. 70, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк три роки і шість місяців,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України і засуджено до обмеження волі на строк два роки.

    В строк відбування покарання за правилами ст. 72 КК України  засудженому зараховано знаходження його під вартою з 02.10.2009 року у співвідношенні одного дня позбавлення волі двом дням обмеження волі.

    Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислено з моменту його фактичного затримання 02.10.2009 року.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу йому залишено у виді тримання під вартою в Київському СІЗО № 13.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до ОСОБА_3

задоволено на суму завданих  їй збитків. На її користь з засудженого

стягнуто 1170 гривень.

Справа № 11-а-839                          Категорія – ч. 2 ст. 185 КК України

Головуючий в суді 1-ї інст. Ноздряков С.В.                     Доповідач Скавронік В.М.

Як вказано у вироку, ОСОБА_1, 20.09.2009 року, приблизно о 16 год., перебуваючи в приміщенні сауни, що розташована на просп. Свободи, 26-б в м. Києві, таємно викрав зі столу адміністратора Іванченко О.О. її

мобільний телефон «Нокіа 5130» в комплекті, на загальну суму 1170 грн.

В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати в зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого засудженим злочину та його особі внаслідок м’якості, а також порушення вимог ст. 342 КПК України, згідно з якою  засудженого до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, суд, якщо  засуджений перебуває під вартою, негайно звільняє його з-під варти в залі суду,   постановити новий вирок, яким за ч. 2 ст. 185 КК України призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, засудженого, який проти апеляції заперечував, пояснивши, що він до арешту працював у Київській фірмі «Трудінвест» але без належного оформлення, а також  в ТОВ «Скай Лінк Україна», вчинив злочин в зв’язку із збігом тяжких сімейних обставин, тому просить вирок суду залишити без зміни, оскільки щиро кається і більш ніколи не вчинить злочину, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженому, перевіривши матеріалами справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляції, зміни вироку в частині обрання ОСОБА_1. запобіжного заходу з наступних підстав.

Судовий розгляд справи проведено судом першої інстанції за правилами ч. 3 ст. 299 КПК України за згодою всіх його учасників, які, в зв’язку з цим,  позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи та розміру цивільного позову в апеляційному порядку.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно є правильною.

В апеляції вказане не оспорюється.

Колегія суддів не бере до уваги доводи прокурора про необхідність скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_1. покарання, постановлення відносно нього нового вироку та призначення йому покарання у виді позбавлення волі, виходячи з наступного.

Незважаючи на попередні судимості, про що суд першої інстанції вказав у вироку, визнавши рецидив злочину обставиною, що обтяжує покарання,  ОСОБА_1 щиро кається у вчиненому, що суд визнав обставиною, яка пом’якшує покарання.

 ТОВ «Скай Лінк Україна», де працював засуджений, характеризує його  позитивно, і згідно з даними Протоколу загальних зборів трудового колективу Товариства від 10.02.2010 року просило суд передати ОСОБА_1 на поруки.  

За місцем проживання ОСОБА_1 також характеризується позитивно.

Суд зазначив у вироку, що ОСОБА_3 має сім’ю, проживає разом з бабусею, сестрою і її двома малолітніми дітьми, які фактично перебувають на його утриманні.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1, будучи допитаним як підозрюваний і обвинувачений на досудовому слідстві та в судовому засіданні, повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого злочину, чим, на думку колегії суддів, активно сприяв розкриттю злочину, що згідно із положеннями пункту першого частини першої статті 66 КК України є обставиною, яка пом’якшує покарання.

Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню ним нових злочинів.

За таких обставин колегія суддів підтримує викладений у вироку висновок суду першої інстанції про те, що призначене ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі дасть йому можливість й надалі утримувати сім’ю, відшкодувати завдані потерпілій матеріальні збитки та є достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку, постановлення нового вироку та призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі.

В той же час колегія суддів погоджується з викладеними в апеляції доводами прокурора про порушення судом вимог ст. 342 КПК України, оскільки за її змістом при засуджені особи до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, суд, якщо  засуджений перебуває під вартою, негайно звільняє його з-під варти в залі судового засідання, чого судом зроблено не було.

У виправлення допущенної судом першої інстанції помилки, колегія суддів вважає за необхідне негайно звільнити ОСОБА_1 з-під варти в залі судових засідань апеляційного суду.

В зв’язку з цим обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою має бути змінено на підписку про невиїзд з місця постійного проживання до направлення його органом виконання покарань в місця обмеження волі.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

    Апеляцію прокурора, яка брала участь в розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Подільського районного суду м. Києва від 23.02.2010 року  відносно ОСОБА_1 змінити в частині обрання  щодо нього запобіжного заходу.

Обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 замінити на підписку про невиїзд з постійного місця проживання до направлення його органом виконання покарань в місця обмеження волі.

Звільнити ОСОБА_1 з-під варти в залі судових засідань Апеляційного суду міста Києва.

В решті вирок Подільського районного суду м. Києва від 23.02.2010 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни.

Судді:         Лагнюк М.М.               Скавронік В.М.              Бартащук Л.В.