УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді Лясковської В.І.,
суддів: Скавроніка В. М., Матієк Т.В.,
прокурора Карпука Ю.А.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянула 11 травня 2010 року у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за апеляціями прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2. на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 19 листопада 2009 року відносно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого 27.11.2007 року Носівським районним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк три роки, з застосуванням ст. 75 КК України, з випробуванням, іспитовим строком на два роки,
якого
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та засуджено до позбавлення волі на строк два роки.
На підставі ст. 71 КК України його засуджено за сукупністю вироків до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислено з 2 червня 2009 року.
Засуджений утримується в Київському слідчому ізоляторі № 13.
Як вказано у вироку, ОСОБА_1, 30 травня 2009 року біля 21 год., поряд з АДРЕСА_1 знайшов і привласнив, а відтак – незаконно придбав без мети збуту наркотичний засіб – канабіс висушений, масою 8,03 г.,який приніс за місцем свого проживання в кВ. № 25 даного будинку і там незаконно зберігав без мети збуту до
Справа № 11-а-782 Категорія ч. 1 ст. 309 КК України
Головуючий в суді 1-ї інст. Котович О.Л. Доповідач Скавронік В.М.
вилучення його працівниками міліції під час обшуку 2 червня 2009 року біля
13 год.
В апеляціях:
- прокурор, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду першої інстанції скасувати в зв’язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок м’якості, постановити новий вирок, яким за сукупністю вироків призначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років;
- ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати в зв’язку з невідповідністю призначеного йому покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок суворості, а справу направити на новий судовий розгляд;
- доповнивши та змінивши свою апеляцію, захисник ОСОБА_2. просить вирок суду скасувати в зв’язку з неповнотою і однобічністю досудового і судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та невідповідністю призначеного його підзахисному покарання ступеню тяжкості злочину і особі засудженого.
Захисник ОСОБА_2., який судом першої інстанції належним чином був повідомлений про час та місце апеляційного розгляду кримінальної справи з обвинувачення ОСОБА_1, про що свідчить також надання ним через канцелярію апеляційного суду змін та доповнень до своєї апеляції, в засідання апеляційної інстанції не з’явився та не повідомив про причини своєї неявки.
Засуджений і прокурор не заперечували проти розгляду справи за всіма апеляціями, що в ній подані, без участі захисника, неявка якого згідно з вимогами ч. 3 ст. 362 КПК України не є перешкодою для розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав апеляцію прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, та заперечував проти апеляції засудженого і його захисника, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою та захисника апеляції і заперечував проти апеляції прокурора, провівши судові дебати та надавши останнє слово засудженому, перевіривши матеріалами справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляцій вказаних учасників судового розгляду без задоволення, а вироку суду першої інстанції без зміни з наступних підстав.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, ним визнана, у т. ч. і в апеляційній інстанції, повністю доведена та підтверджується дослідженими судом першої інстанції та викладеними у вироку доказами в їх сукупності, а саме:
- фактичними даними, що містяться в показаннях ОСОБА_1 на
досудовому слідстві та в судовому засіданні суду першої інстанції.
Так, будучи додатково допитаним як обвинувачений, ОСОБА_1 зокрема показав, що приблизно о 21 год. 30 травня 2009 року він присів випалити цигарку на лавку перед другим під’їздом АДРЕСА_1, в якому проживає, і знайшов на ній невеликий паперовий згорток, в якому виявилася речовина рослинного походження, яка йому ще з студентських часів відома як «драп», який він іноді вживав, тому і вирішив привласнити. Вказаний паперовий згорток він переніс в свою квартиру, де і залишив на холодильнику в кухні з метою вживання в подальшому. 2.06.2009 року під час обшуку його квартири працівниками міліції в присутності понятих даний паперовий згорток з «драпом» було виявлено і вилучено. Він не збував даний наркотичний засіб та нікого ним не пригощав і не мав такого наміру (т. 2, а. с. 68).
Аналогічні показання в цій частині обвинувачення ОСОБА_1 дав в судовому засіданні Деснянського районного суду м. Києва 5 жовтня 2009 року (т. 2, а. с. 18);
- фактичними даними, що викладені в протоколі обшуку, згідно з якими
2 червня 2009 року в АДРЕСА_1, в якій проживає ОСОБА_1, працівниками міліції в присутності його та понятих в кухні на холодильнику виявлений та вилучений паперовий згорток з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору. (т. 1, а. с. 178);
- даними, що зазначені у Висновку спеціаліста і експерта, згідно з яким
вилучена у ОСОБА_1 подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору є наркотичним засобом – канабісом, масою 8, 03 г (т. 1, а. с. 225, 230-231);
- даний наркотичний засіб долучено до матеріалів справи як речовий
доказ (т. 1, а. с. 233).
На підставі викладеного колегія суддів вважає безпідставними викладені в апеляції захисника доводи про те, що ОСОБА_1 не скоював вказаного злочину, а паперовий згорток з канабісом в його квартирі могли зберігати або його мати, або квартиранти.
За даними показань свідка ОСОБА_4 – матері засудженого – на досудовому слідстві, «про те, що в квартирі її реєстрації син ОСОБА_5 зберігав наркотичні засоби, вона не знала, навіть не підозрювала» (т. 1, а. с. 235-236). Тобто вказане свідчить про непричетність матері до зберігання зазначеного наркотичного засобу. Сам факт визнання ОСОБА_1 своєї вини у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу, який виявлено за місцем його проживання, де він мешкав лише один, що він підтвердив і в засіданні апеляційної інстанції, виключає причетність до вчинення інкримінованого йому злочину матері чи інших осіб.
За даними Довідки № 5 961 від 16.06.2009 року ОСОБА_1 з липня 2006 року перебуває на обліку в Київській міській клінічній лікарні «Соціотерапія» з діагнозом: «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів» (т. 2, а. с. 107).
За таких підстав безпідставними, на думку колегії суддів, є також й інші доводи захисника про однобічність та неповноту досудового і судового слідства.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК України як незаконне без мети збуту придбання та зберігання наркотичного засобу є правильною і апелянтами не оспорюється.
Колегія суддів не бере до уваги доводи прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок м’якості, а також засудженого і його захисника про ту ж невідповідність але внаслідок суворості призначеного покарання, оскільки вони не ґрунтуються на досліджених обставинах справи.
Як встановлено, вироком Носівського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 був засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк три роки, з застосуванням ст. 75 КК України, з випробуванням, іспитовим строком на два роки, проте під час іспитового строку вчинив новий злочин.
Призначаючи покарання за ч. 1 ст. 309 КК України суд, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України врахував, крім ступеня тяжкості вчиненого ним злочину та викладених даних про його особу, те, що ОСОБА_1 ніде не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, як обставину, що пом’якшує покарання, те що він щиро кається у вчиненому, стан здоров’я його матері, а також рецидив злочину, як обставину, що обтяжує покарання.
До призначеного покарання за санкцією ч. 1 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки, яке колегією суддів не може бути визнаним м’яким, суд першої інстанції правомірно і правильно частково приєднав покарання, призначене йому за попереднім вироком.
Призначене ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки є на переконання колегії суддів достатнім для його виправлення та запобігання вчинення ним нових злочинів, що необхідно для досягнення мети покарання, визначеної у ст. 50 КК України.
Таким чином, підстав для скасування вироку і постановлення нового вироку для призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання, як просить прокурор, чи скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд, як про те просять засуджений і його захисник, немає.
На підставі викладеного, апеляції мають бути залишені без задоволення, а вирок суду першої інстанції без зміни.
Та обставина, що на час розгляду даної справи апеляційною інстанцією в провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває кримінальна справа з обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 198 КК України, матеріали відносно якої були виділені з даної кримінальної справи, жодним чином не впливає на суть її розгляду апеляційним судом і в даному випадку судом не допущено порушень вимог ст. 26 КПК України, оскільки вказані епізоди злочинної діяльності ОСОБА_1 є самостійними, завершеними і між собою не пов’язаними.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляції прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2. залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 19 листопада 2009 року відносно ОСОБА_1 – без зміни.
Судді Лясковська В.І. Скавронік В.М. Матієк Т.В.