УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1 Справа № 11-а-1215/10 Г оловуючий у 1 інстанції Одинець В.М.
Категорія – ч. 2 ст. 187; ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач Бовтрук В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого - судді – Бартащук Л.В.
суддів – Бовтрук В.М., Боголюбської Л.Б.
за участю прокурора – ОСОБА_8.
потерпілого – ОСОБА_2
захисників – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
засуджених – ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_6 на вирок Подільського районного суду міста Києва від 31 березня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
Цим вироком
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, громадянин України, українець, одружений, не працюючий, з неповною середньою освітою, зареєстрований та проживаючий: АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить йому на праві особистої власності.
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка м. Києва, громадянка України, українка, з середньою освітою, не заміжня, працююча фасувальницею в ТзОВ «Агропромтехіндустрія», проживаюча в АДРЕСА_3, зареєстрована: АДРЕСА_2, раніше не судима,
засуджена за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.
Вироком постановлено стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_2 по 2949 грн. 16 грн. з кожного та постановлено стягнути з ОСОБА_6 300,00 гривен.
Крім того, вироком постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь експертної установи (Науково дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в м. Києві) судові витрати за проведення криміналістичних експертиз в сумі 486,76 гривень.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винними і засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.
Як зазначено у вироку, 16 листопада 2007 року приблизно о 01 годині 00 хвилин ОСОБА_6 та ОСОБА_7 біля буд. № 10 по вул. З.Гайдай в м. Києві, сіли в таксі «Деу Ланос» д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2
Приблизно о 01 годині 30 хвилин вони приїхали до будинку № 17-а по пр-ту Правди в м. Києві, де стояли більше години, після чого повідомили ОСОБА_2, що в них немає грошей, щоб розрахуватись за проїзд. Через деякий час в ході виниклої конфліктної ситуації ОСОБА_6, знаходячись в автомобілі, накинув на шию ОСОБА_2 удавку і став душити його, а ОСОБА_7 в цей час погрожувала ножем. Використовуючи металевий предмет, ОСОБА_6 став наносити удари по голові потерпілого. В цей час ОСОБА_7, ніж у якої потерпілий обороняючись вибив, відкрито викрала із салону автомобіля переносну радіостанцію «ІСОМ» вартістю 1500,00 гривень та комунікатор «МІО» вартістю 1500,00 гривень, які належали ОСОБА_2, після чого з місця злочину зникли, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд.
Згідно висновку експерта № 25/К, потерпілому ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому голівки середньої фаланги 5 пальця лівої кисті зі зміщенням уламків; закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку, десять забійних ран волосяного покрову голови; гематома задньо-бокової поверхні шиї шириною 1,5 см з ділянками осаднення.
Потерпілому ОСОБА_2 в результаті розбійного нападу були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, які за способом нанесення відносяться до небезпечних для його життя та здоров’я, а також заподіяно матеріальну шкоду.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі, а ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі із конфіскацією майна, а в решті цей вирок суду залишити без змін. При цьому, апелянт посилається на те, що призначене засудженим судом першої інстанції покарання є явно несправедливим і не відповідає тяжкості вчиненого ними злочину.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить вирок суду змінити, застосувати до нього ст. 69 КК України та призначити йому покарання нижче мінімального строку, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 187 КК України. Апелянт просить врахувати щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди в розмірі 1200 гривень, характеристики з місця проживання, те, що він раніше не судимий, стан здоров’я його матері, яка перебувала на його утриманні.
Засудженою ОСОБА_7 на апеляцію прокурора подане заперечення в якому вона просить апеляцію прокурора залишити без задоволення, вирок суду скасувати та призначити їй покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі з застосуванням до неї ст.ст. 66, 69 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_8., яка підтримала апеляцію, подану прокурором, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та заперечувала проти задоволення апеляції засудженого ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_2, який також підтримав подану прокурором апеляцію та заперечував проти задоволення апеляції засудженого, засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, які просили задовольнити апеляцію засудженого ОСОБА_6 та заперечували проти задоволення апеляції прокурора, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засуджених, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню, а вирок суду - скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст.275 КПК України, розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред»явленого їм обвинувачення.
Ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді даної кримінальної справи були порушені.
Так, з постанови про притягнення ОСОБА_7 в якості обвинуваченої ( т.2. а.с. 222) та резолютивної частини обвинувального висновку ( т.2 а.с.246) вбачається, що ОСОБА_7 було пред»явлено обвинувачення у відкритому викраденні чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, а саме в тому, що 16.11.2007 року біля 02 години поблизу будинку №17-а по проспекту Правди в м. Києві у ОСОБА_7, яка знаходилась на передньому сидінні в салоні автомобіля «Део Ланос» д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 та під керуванням останнього, виник умисел на відкрите викрадення майна, яке належить ОСОБА_2 Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_7 вступила в попередню змову з ОСОБА_6, який перебував на задньому сидінні у вищевказаному автомобілі, при цьому вони чітко розподілили між собою ролі, а саме ОСОБА_6 повинен був шляхом застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров»я потерпілого, подолати опір потерпілого, а ОСОБА_7 в свою чергу повинна була відкрито викрасти майно ОСОБА_2 В подальшому ОСОБА_6 з метою виконання попередньої домовленості з ОСОБА_7 М.В., почав наносити ОСОБА_2 удари руками в область голови, тим самим застосував насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров»я потерпілого, а ОСОБА_7, скориставшись тим, що ОСОБА_6 наносив удари ОСОБА_2 і тим самим подолав його волю до опору, відкрито викрала з передньої панелі вищевказаного автомобіля комунікатор «МІО», вартістю 1500 гривень, після чого з місця вчинення злочину зникла, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Між тим, викладаючи в мотивувальній частині вироку формулу обвинувачення, визнану судом доведеною, суд першої інстанції вийшов за межі пред»явленого ОСОБА_7 обвинувачення, зазначивши, що ОСОБА_6, знаходячись в автомобілі, накинув на шию ОСОБА_2 удавку і став його душити, а ОСОБА_7 в цей час погрожувала ножем. Коли ОСОБА_6, використовуючи металевий предмет, став наносити удари по голові потерпілого, ОСОБА_7, ніж у якої потерпілий обороняючись вибив, відкрито викрала з салону автомобіля переносну радіостанцію «ІСОМ», вартістю 1500 гривень та комунікатор «МІО», вартістю 1500 гривень. Заволодівши майном, з місця злочину зникли, а викраденим розпорядились на власний розсуд. В результаті розбійного нападу потерпілому ОСОБА_2 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, які за способом нанесення відносяться до небезпечних для його життя та здоров»я, а також заподіяна матеріальна шкода.
Отже, формула обвинувачення, визнана судом доведеною, суперечить межам обвинувачення, пред»явленого ОСОБА_7 органами досудового слідства.
При цьому слід зазначити, що прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, обвинувачення, пред»явлене ОСОБА_7, і від якого вона захищалась на досудовому слідстві, не змінювалось.
Таким чином, судом першої інстанції при розгляді даної справи допущені такі порушення вимог кримінально- процесуального закону, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу та постановити законне і обґрунтоване рішення.
Враховуючи вищенаведене, вирок суду підлягає скасуванню, а справа - поверненню на новий судовий розгляд, під час якого суду першої інстанції слід усунути зазначені недоліки, дослідити докази та дати їм належну оцінку, перевірити доводи, викладені в апеляціях, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Подільського районного суду м. Києва від 31 березня 2010 року відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Запобіжний захід - у виді тримання під вартою в Київському СІЗО №13 ДДУ з питань виконання покарань ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без зміни.
Судді: