А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О Л Т А В С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
Справа № 22ц-3384 Головуючий по першій
2010 рік інстанції Огурцов О.П.
Суддя-доповідач Акопян В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 травня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого : Акопян В.І.
Суддів : Лобова О.А., Новохатньої В.А
При секретарі Фадєйкіній Н.Б.
Розглянувши у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною (ими) скаргою( ами) Управління пенсійного фонду України в м.Лубнах
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України в м.Лубнах Полтавської області про нарахування допомоги дитині війни,-
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,
В С Т А Н О В И Л А:
У 2008 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким зобов?язати відповідача нарахувати недоплачену суму соціальної допомоги як дитині війни за 2006 – 2007 роки.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що відповідач усупереч закону не виплачує у повному обсязі встановлене ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2009 року позов задоволений частково: визнана протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах у частині не нарахування позивачу підвищення до пенсії, передбаченого ст..6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», у періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року зобов?язано відповідача перерахувати позивачу розмір пенсії за вказані періоди з підвищенням на 30% від розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов?язкове пенсійне страхування» та здійснити відповідні виплати.
В апеляційній скарзі Управління пенсійного фонду України в м.Лубнах Полтавської області , посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що з 01 січня 2008 року і по теперішній час ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» діє у редакції ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Окрім того, з 22 травня 2008 року є чинною постанова КМУ №530, якою встановлені конкретні розміри підвищення до пенсії для осіб, які мають статус дитини війни.
Судом не взято до уваги, що органи Пенсійного Фонду України вправі здійснювати виплати лише у межах коштів, отриманих з Державного бюджету України на такі цілі, а у 2007 році бюджетні кошти не виділялися.
Висновок суду про застосування величини мінімальної пенсії за віком згідно ЗУ «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» для обрахування підвищення пенсії дітям війни є помилковим та таким, що суперечить закону.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:
Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач згідно ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до категорії громадян, які мають статус дітей війни, отже відповідно до ст.6 цього Закону (надалі – Закон №2195) позивач має право на отримання державної соціальної допомоги у виді підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
У період 2006 – 2007 роки державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачу не виплачувалася.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що не нарахування та, відповідно, невиплата позивачу державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року є протиправною.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким надано правильну оцінку.
Статтею 6 Закону № 2195-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Пунктом 12 ст.71 ЗУ від 19 грудня 2006 року № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію статті 6 Закону № 2195-IV зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону. Проте Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 ст.71 та ст. 111 Закону № 489-V. Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону № 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів органам Пенсійного фонду України для виконання покладених на них обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.
Не заслуговують уваги доводи апеляційної скарги щодо неправомірності застосування величини мінімальної пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов?язкове пенсійне страхування» для нарахування розміру виплат, встановлених ст.6 Закону № 2195-IV.
За змістом ч.7,8 ст. 8 ЦПК України при вирішенні спору, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд зобов?язаний застосовувати аналогію закону чи аналогію права та невправі відмовити у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості або суперечності законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Оскільки законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 ЗУ "Про загальнообов’язкове державну пенсійне страхування" , іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, то при розрахунку 30% доплати до пенсії дітям війни, відповідач повинен виходити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 ЗУ "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" ,
Апеляційна скарга не містить нових засобів доказування, її доводи не спростовують висновків суду, отже рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м.Лубнах Полтавської області відхилити.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча В.І. Акопян
Судді О.А. Лобов
В.А. Новохатня