УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого – судді   Лагнюка М.М.,

суддів: Скавроніка В. М., Ходаса В.І.,

прокурора Петренко О.І.,

розглянула  31 березня 2010 року кримінальну справу за апеляцією захисника - адвоката  ОСОБА_1, доповненою засудженою ОСОБА_2, на вирок Солом’янського районного суду міста Києва від 05 серпня 2009 року, яким  

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, розлучену, яка має на своєму утриманні неповнолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_2, не судиму,

визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та засуджено до позбавлення волі на строк дев’ять років і шість місяців.

    Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислено з 03 січня 2009 року.   В нього зараховано строк знаходження засудженої під вартою з 01.01.2009 року до 03.01.2009 року.

Засуджена утримується під вартою в Київському слідчому ізоляторі № 13.

Як вказано у вироку, 01.01.2009 року,  з 10 год. до 12 год. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння внаслідок спільного вживання спиртних напоїв з гр. ОСОБА_3, знаходячись  в квартирі АДРЕСА_1,  на грунті раптово виниклих неприязних відносин з останнім, маючи на меті вчинити умисне вбивство,

Справа  № 11-а-11/10                      Категорія – ч. 1 ст. 115 КК України

Головуючий в суді 1-ї інст. Педенко А.М.                        Доповідач Скавронік В.М.

навмисно нанесла останньому кухонним ножем удари в область плеча, грудної клітини та шиї.

Згідно з даними Висновку судово-медичної експертизи № 2/13 від 13.03.2009 року при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_3 виявлено різану рану задньо-наружної поверхні лівого плеча, три рани на шиї: рану в підщелепній області зліва; рану на лівій передньо-боковій поверхні шиї, рану в області шиї з   пошкодженням шкіри и підшкірно-жирової  клітчатки; колото-різану рану передньої поверхні грудної клітини зліва.

  Смерть ОСОБА_3 настала внаслідок проникаючого колото-різаного поранення грудей, з пораненням серця, ускладненого крововтратою та шоком.

В уточненій в судовому засіданні апеляції  захисник просить вирок суду  змінити,  перекваліфікувати дії ОСОБА_2 на ст. 118 КК України, оскільки в її діях міститься склад саме цього злочину - умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, тому що дії ОСОБА_3, який вдарив її порожньою скляною пляшкою з-під «Шампанського» в обличчя та погрожував їй і її дитині вбивством, потребували оборони від них з боку його підзахисної.

В своїх доповненнях до апеляції, уточнених нею в судовому засіданні, засуджена  також просить   змінити  вирок, перекваліфікувати її дії на ст. 118  КК України та врахувати, що вона раніше не судима, вчинила злочин з перевищенням меж необхідної оборони, з’явилась із зізнанням, має на утриманні неповнолітню доньку - студентку та хворих мати і батька, який є інвалідом в зв'язку з онкологічним захворюванням.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та засудженої, які підтримали апеляцію, прокурора, яка проти апеляції заперечувала, провівши у справі судове слідство та судові дебати, надавши засудженій останнє слово, перевіривши матеріалами справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляції без задоволення, а вироку суду першої інстанції без зміни з наступних підстав.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй злочину повністю доведена і підтверджується дослідженими в судовому засіданні та  викладеними у вироку доказами в їх сукупності, а саме: - фактичними даними, що містяться в показаннях свідків:

- ОСОБА_5, яка є сестрою засудженої і підтвердила, що в ніч з 31 грудня на 1 січня 2009 року, на кухні її квартири за вказаною у вироку адресою, після вживання спиртних напоїв, ОСОБА_2  вбила її знайомого ОСОБА_3, якого вона побачила вже мертвого з ножовими пораненнями на шиї та в області грудей;

- ОСОБА_6, співмешканця ОСОБА_5, який дав аналогічні показання;

- ОСОБА_7,   яка  показала, що бачила як під час конфлікту з ОСОБА_3 на кухні зазначеної квартири, за вказаних у вироку обставин, її мати, ОСОБА_2, вхопила ножа, а через деякий час вона побачила   сидячого на кухні біля вікна ОСОБА_3, який був  вже мертвий, з пораненнями грудей та шиї;

- даними, що містяться у  протоколі огляду місця події від 01.01.2009 року, згідно з якими на кухні квартири АДРЕСА_1 в м. Києві, в якій проживає ОСОБА_5, виявлений труп ОСОБА_3 з різаними ранами в області серця, плеча та шиї, на підлозі біля його ніг – порожню скляну пляшку з-під «Шампанського», а також кухонний ніж, яким було вбито ОСОБА_3 (а. с. 13-20);

- даними, які викладені у зазначеному вище Висновку № 2/13 від 13.03.2009 року, згідно з якими на трупі ОСОБА_3 виявлені рани в кількості п’яти, з них: одна в області грудей, одна в області плеча зліва та три рани в області шиї зліва (а. с. 58);

- даними Висновку експерта № 2/ц від 19.01.2009 року, згідно з яким  при дослідженні вилученого у ОСОБА_2 халату на ньому виявлені сліди буруватого кольору – кров людини, що могла походити від потерпілого ОСОБА_3 (а. с. 51).

    Згідно з даними дослідженого судом першої інстанції Висновку дактилоскопічної експертизи № 194 від 24.03.2009 року вилучений під час огляду місця події - АДРЕСА_1 на відрізок стрічки «скотч» відбиток пальця руки залишений великим пальцем правої руки ОСОБА_2 (а. с. 84-92).

Крім того, вина засудженої в умисному вбивстві ОСОБА_3 підтверджується    зафіксованими в її ж показаннях як на досудовому слідстві, у тому числі під час відтворення обстановки і обставин події за її участю, так і в судовому засіданні суду першої інстанції, а також, частково, під час судового слідства, призначеного і проведеного апеляційним судом, фактичними даними  про те, що саме вона, а не хтось інший, завдала ОСОБА_3 ножових поранень, що призвели до його смерті.

     Наведені фактичні дані, які правомірно і обґрунтовано покладені судом першої інстанції в основу вироку,  свідчать про безпідставність доводів захисника та засудженої про те, що вона не бажала настання смерті ОСОБА_3, а нанесла йому два удари ножем в груди і шию, захищаючи себе і свою доньку від його нападу на них.

    В дослідженому судом першої інстанції  з’явленні   із зізнанням ОСОБА_2 власноруч написала про те, що 01.01.2009 року на кухні зазначеної квартири   вона кухонним ножем нанесла ОСОБА_3 один удар в груди та декілька ударів в шию ,  наголосивши  на тому, що  це зізнання вона зробила добровільно та щиросердно, каючись у вчиненому, без будь-якого морального та фізичного впливу на неї з боку працівників міліції (а. с. 35).  

    В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 намагалася стверджувати про те, що, наскільки пам’ятає,  захищаючись від нападу ОСОБА_3, який вдарив її порожньою скляною пляшкою з-під «Шампанського» та замахнувшись і  погрожуючи нею продовжував  наступати, вона нанесла йому усього два удари ножем: один в груди,  другий – в шию.

    Проте, дані твердження засудженої спростовуються наведеними даними, що містяться в її  з’явленні із  зізнанням та у Висновку судово-медичної експертизи № 2/13 від 13.03.2009 року,  що свідчать про нанесення   ОСОБА_3 п’яти ударів ножем, один з яких – удар в груди з пораненням серця, що призвело до значної крововтрати та шоку, був смертельним.  

    Відповідаючи на запитання судді-доповідача ОСОБА_2 не заперечувала, що усі удари ОСОБА_3 нанесла ножем саме вона, а не хтось інший з числа осіб, які знаходились на час події на місці злочину чи   сторонніх осіб. Крім того, досліджені судом першої інстанції та   перевірені апеляційним судом дані виключають спричинення  тих чи інших ножових поранень ОСОБА_3 іншою   особою і свідчать про те, що усі п’ять  ножових поранень,   виявлених на його трупі, заподіяні саме ОСОБА_2

    Згідно з даними Акту амбулаторної комплексної нарколого-психіатричної експертизи від 10.03.2009 року ОСОБА_2 в період, до якого відноситься інкриміноване їй діяння, ознак будь-якого психічного захворювання, а також хронічного алкоголізму та наркоманії не виявляла. У період часу, до якого відноситься інкриміноване ОСОБА_2 діяння, вона могла усвідомлювати свої дії та керувати ними.

 ОСОБА_2 за своїм психічним станом у застосуванні до неї примусових заходів медичного характеру не потребує (а. с. 73-74).

    За даними Акту № 461 від 15 грудня 2009 року стаціонарної судової комплексної психолого-психіатричної експертизи у період часу, до якого відносить інкриміноване ОСОБА_2 діяння, вона не знаходилася у стані фізіологічного афекту, не знаходилася в стані психозу, слабкості  розуму, тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, не страждала якимось психічним захворюванням і за своїм психічним станом могла усвідомлювати свої дії та керувати ними.

    ОСОБА_2 не виявляє таких індивідуально-психологічних особливостей, які є значно вираженими і суттєво впливали на її поведінку в ситуації інкримінованого їй діяння.

    В даний час у ОСОБА_2 не виявлено ознак якого-небудь психічного захворювання і за своїм психічним станом вона може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

    Таким чином,  вказане свідчить про те, що вбивство ОСОБА_3 ОСОБА_2 вчинила умисно, на ґрунті раптово виниклих між нею та потерпілим неприязних стосунків, які переросли в  сварку.

    З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правильною кваліфікацію дій ОСОБА_2 саме за ст. 115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

    Колегія суддів вважає безпідставними викладені в апеляції, в доповненнях до неї, в поясненнях і під час судових дебатів доводи захисника та засудженої про те, що вона вчинила умисне вбивство ОСОБА_3 при перевищенні меж необхідної оборони, а тому дії ОСОБА_2 мають бути кваліфіковані за ст. 118 КК України, оскільки вони не ґрунтуються на встановлених органом досудового слідства та досліджених судом обставинах справи і спростовуються викладеними у вироку доказами.

    З показань ОСОБА_2 та її доньки ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_3, будучи в стані алкогольного сп’яніння, приставав до останньої, вів себе нахабно, на їх зауваження не реагував, а під час сварки з ОСОБА_2 вдарив її порожньою скляною пляшкою з-під «Шампанського».

    Згідно з даними Висновку судово-медичної експертизи № 200 від 13.01.2009 року, який досліджено в суді першої інстанції, при огляді ОСОБА_2 виявлено синець на обличчі. Ушкодження утворилось від дії тупого предмету, могло утворитись за обставин, вказаних ОСОБА_2, - нанесення удару порожньою скляною пляшкою, за давністю утворення, враховуючи його морфологічні особливості, може відповідати терміну 01.01.2009 року і відноситься до легкого тілесного ушкодження за критерієм тривалості розладу здоров’я  (а. с. 79-80).

    Посилаючись саме на дані обставини, захисник  та ОСОБА_2, з метою  досягти своєї мети: переконати апеляційну інстанцію у вчиненні ОСОБА_3 нападу на засуджену та її доньку, який, начебто, загрожував їх життю  і здоров’ю,  та домогтися   перекваліфікації її дій   на ст. 118 КК України,  санкція якої передбачає значно м’якше покарання, ніж те, яке призначене їй судом першої інстанції.

    Колегія суддів констатує, що згідно з дослідженими у справі доказами в їх сукупності дії потерпілого ОСОБА_3, які він вчинив по відношенню до ОСОБА_2 та її доньки ОСОБА_7, не можуть бути визнані такими, які загрожували їх життю та здоров’ю.

    З іншого боку, характер та локалізація нанесених ОСОБА_2 у великій кількості ударів (5!!!) ножем в життєво важливі органи ОСОБА_3 – грудну клітину в області серця та в шию, свідчать про те, що вона діяла умисно та бажала настання   смерті загиблого, оскільки відчувала до нього неприязнь, яка раптово виникла між ними під час сварки.

    Вказаний висновок колегії суддів ґрунтується також на даних, що, зокрема, містяться в показаннях свідка ОСОБА_5 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні суду першої інстанції.

Пояснюючи поведінку ОСОБА_2 після вчинення вбивства ОСОБА_3 даний свідок  навела реакцію засудженої на її докір за те, що вона вбила потерпілого. ОСОБА_2 відповіла їй:   «…  так йому (ОСОБА_3)   і потрібно, щоб не приставав до доньки, я за доньку глотку перегризу» (а. с. 118)   і далі: «…правильно зробила за свою доньку, я за свою доньку горло перегризу, карлюзі по заслузі, він хотів ОСОБА_7   (ОСОБА_2)   вдарить » (а. с. 119) .

Аналогічні показання з цього приводу дав свідок ОСОБА_6 (а. с. 124).

Наведені недвозначні, зрозумілі,  логічні і послідовні висловлювання засудженої, а також результати аналізу та оцінки даних, що містяться в її показаннях   на досудовому слідстві, у т. ч. під час проведення відтворення обстановки і обставин події з її участю (а. с. 141-156), та в судовому засіданні, в показаннях свідка ОСОБА_7,  в сукупності з даними Висновку № 2/13 від 13.03.2009 року  про значну кількість виявлених на трупі ОСОБА_3 ножових поранень (а. с. 58) свідчать про те, що дії ОСОБА_2 під час вчинення інкримінованого їй злочину  за своїм характером були спрямовані саме на умисне вбивство ОСОБА_3 на ґрунті неприязних стосунків, що раптово між ними виникли.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 з самого початку і до завершення сварки між нею та ОСОБА_3 не вжила будь-яких заходів для припинення конфлікту, не покликала на допомогу свою сестру ОСОБА_5 та її співмешканця ОСОБА_6, які в момент конфлікту відпочивали в спальні вказаної квартири, хоча таку можливість мала.

Дана обставина також свідчить про спрямованість її умислу на умисне вбивство ОСОБА_3 саме на ґрунті неприязних стосунків з ним,  та про відсутність реальної загрози її та доньки життю і здоров’ю, які б потребували необхідної оборони з її боку від загиблого.

Таким чином, підстави для кваліфікації дій ОСОБА_2 за ст. 118 КК України у справі відсутні.

На переконання колегії суддів  покарання ОСОБА_2 призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого нею злочину, який згідно із ст. 12 КК України  відноситься до категорії особливо тяжких, та її особи.

Встановлено, що ОСОБА_2 раніше не судима, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, за місцем роботи та   проживання характеризується позитивно.

Суд першої інстанції правильно врахував обставинами, що пом’якшують покарання ОСОБА_2: відсутність попередніх судимостей та знаходження на її утриманні неповнолітньої доньки. Заслуговує на увагу знаходження на утриманні засудженої батьків-пенсіонерів, які хворіють (а. с. 284-285).

Колегія суддів  констатує, що ОСОБА_2  жалкує з приводу  вчиненого, проте її ставлення до характеру своїх дій, обставин  їх вчинення та наслідків, які від них настали, не можуть  бути визнані такими, що свідчать про її щире каяття у вчиненому.

Не може бути визнаним обставиною, яка пом’якшує покарання, з’явлення ОСОБА_2 із зізнанням, оскільки воно зроблене нею вже після давання пояснень про обставини вчиненого злочину та затримання працівниками міліції.

Проте, колегія суддів  вважає дане зізнання ОСОБА_2   правдивим, таким, яке  поруч з іншими обставинами у справі, суд першої інстанції врахував при призначенні їй покарання.

Суд першої інстанції правомірно визнав як обтяжуючою покарання -обставиною вчинення засудженою злочину в стані алкогольного сп’яніння, оскільки вона встановлена у справі, підтверджується викладеними доказами та проти неї не заперечує сама засуджена.

Колегія суддів зазначає, що за таких обставин, з урахуванням того, що строк, на який ОСОБА_2 позбавлено волі, більш наближений до мінімального, визначеного санкцією частини першої статті 115 КК України, відсутні підстави до пом’якшення апеляційним судом  призначеного їй     покарання.

На підставі викладеного, вирок суду першої інстанції  необхідно залишити без зміни, апеляцію захисника, підтриману та доповнену ОСОБА_2 – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

    Апеляцію захисника - адвоката  ОСОБА_1, доповнену засудженою ОСОБА_2, залишити без задоволення, а вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 05 серпня 2009 року відносно  ОСОБА_2 – без зміни.

Судді   Лагнюк М.М.                          Скавронік В.М.                        Ходас В.І.