УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  м. Київ, вул.  Солом’янська, 2-а

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Єленіної Ж.М.,  

суддів: Скавроніка В. М., Лясковської В.І.,

прокурора  Мінакової А.О.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянула 22 березня 2010 року у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 11 січня 2010 року, якою визнана такою, що не підлягає розгляду, його ж апеляція на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2009 року відносно

                        ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

якого визнано винним  і засуджено за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років без конфіскації майна.

    Як вказано в постанові, апеляція на вирок подана захисником 26.12.2009 року, тобто після закінчення визначеного  ст. 349 КПК України  строку в 15 діб.

    На підставі викладеного головуючий визнав апеляцію такою, що не підлягає розгляду.

    В своїй апеляції на вказану постанову захисник просить  її скасувати та прийняти   його апеляцію на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2009 року відносно ОСОБА_1 до розгляду по суті.

    Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора і засудженого, які підтримали апеляцію захисника, перевіривши матеріалами справи доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність її задоволення, скасування оскаржуваної постанови та направлення справи до суду для виконання вимог ст. 351 КПК України з наступних підстав.

    Апеляція на вирок  Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2009 року відносно ОСОБА_1 підписана  захисником 25.12.2009 року і в цей же день ним подана на поштове відділення, як адвокат ОСОБА_2 про це стверджує.

    Згідно календаря за 2009 рік 25 грудня  була п’ятниця.

    Наявність на поштовому конверті (а. с. 211) відбитку печатки поштового відділення з  датою «2612.2009 року», який був вихідним днем – суботою, не спростовує вказаних тверджень захисника.

Інших даних, які б свідчили про те, що захисник подав апеляцію не 25.12.2009 року, а саме 26.12.2009 року, тобто на другий   день після закінчення передбаченого ст. 349 КПК України строку в справі немає.

    Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляція захисника ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2009 року відносно ОСОБА_1 подана з дотриманням вимог ст. 350 КПК України в належний строк, а тому має бути визнана такою, що підлягає розгляду.

За таких обставин постанова суду першої інстанції від 11 січня 2010 року, якою визнана такою, що не підлягає розгляду, його ж апеляція на вирок     Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2009 року відносно

ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

    Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

    Апеляцію  захисника  ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 11 січня 2010 року, якою визнана такою, що не підлягає розгляду,   апеляція захисника  ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2009 року відносно ОСОБА_1 скасувати.

Визнати апеляцію захисника  ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2009 року відносно ОСОБА_1 такою, що підлягає розгляду.

Кримінальну справу з обвинувачення ОСОБА_1 повернути Дніпровському районному суду м. Києва для виконання вимог ст. 351 КК України.

Судді    Єленіна Ж.М.                      Скавронік В.М.                   Лясковська В.І.