Справа № 22ц-2249/2010 Головуючий у першій інстанції – Білоус М.В.
Категорія - цивільна Доповідач – Боброва І.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 липня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: БОЙКО О.В.
суддів: ЛАЗОРЕНКА М.І., РЕДЬКИ А.Г.
при секретарі:
з участю: Кравченко В.В.
Позивача ОСОБА_6, її представника ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_8, його представника адвоката ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про встановлення порядку користування квартирою,
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів – ОСОБА_10,
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати рішення місцевого суду та відмовити ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23.03.2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені частково. Встановлений порядок користування квартирою АДРЕСА_1 між співвласниками відповідно до часток, які належать ОСОБА_6 ѕ частини та ОСОБА_8 ј частини. При цьому в користування ОСОБА_6 згідно зі схемою – планом розташування кімнат в квартирі виділені приміщення під №4 площею 8,4 кв.м., приміщення під №8 площею 17,1 кв.м. з балконом, вбудованою шафою під літерою „Б”, площею 0,7*0,7 кв.м.
Відповідачу ОСОБА_8 за вказаною схемою – планом – приміщення №7, площею 10,9 кв.м. з лоджією.
Кухонне приміщення, коридор, туалет та ванну кімнату залишити в загальному користуванні.
В іншій частині позову щодо укладення окремих договорів про надання комунальних послуг у даній справі ОСОБА_6 відмовлено.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 зводяться до того, що рішення не відповідає нормам діючого законодавства, порушує права громадян та ухвалено при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи. Відповідач вважає, що судовому засіданні не доведено факту проживання позивача в спірній квартирі, натомість встановлено, що позивач має інше житло. Апелянт зазначає, що суд безпідставно виділив йому з сім’єю найменшу кімнату, не врахувавши, що він такий позов не заявляв, вселявся в спірну квартиру як член сім’ї, тривалий час користувався всією квартирою, робив в ній ремонт та сплачував комунальні послуги.
В запереченнях на апеляційну скаргу .ОСОБА_6 просить залишити рішення суду 1 інстанції без змін.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін виходячи з наступного:
Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи сторін, правильно встановив обставини справи і висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та законі.
Як вбачається із матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 належить позивачу та відповідачу. ОСОБА_6 належить ѕ частини, а ОСОБА_8 ј частини. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Відповідно до ч.3 ст.358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Загальна площа квартири АДРЕСА_1 – 62,0 кв.м., житлова 36,4 кв.м. (а.с.8-9). Квартира складається з трьох кімнат розміром 8,4 кв.м. (№4), 10,9 кв.м. (№7) та 17,1 кв.м. (№8). Виходячи з розміру часток сторін у спірній квартирі, ОСОБА_6 належить 46,5 кв.м. загальної площі квартири, з якої - 27,3 кв.м. є житлова площа. Відповідно ОСОБА_8 належить 15,5 кв.м. загальної площі, з яких 9,1 кв.м. – житлова площа. Як зазначалося вище, за рішення суду від 23.03.2010 р. позивачу виділені кімнати №№4 та 8, загальна житлова площа яких - 25,5 кв.м., а відповідачу – кімната № 7, площею 10,9 кв.м. Таким чином, частка у власності, що виділена співвласнику ОСОБА_8 є більшою, ніж його ідеальна частка в нерухомості, а частка ОСОБА_6 є меншою, проте остання наполягала саме на такому встановленні порядку користування, про що свідчить її позовна заява.
Доводи апелянта що йому виділена найменша кімната спростовуються матеріалами справи.
Не можуть бути взяті і його твердження щодо порушення рішенням суду прав його дружини та неповнолітньої дочки. Згідно з паспортом Громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с.16,17) та копією акту від 29.09.2009 р. дружина ОСОБА_8 – ОСОБА_10 в спірній квартирі не зареєстрована. Співвласником даної квартири ні вона, ні неповнолітня дочка ОСОБА_8 також не є. Зареєстрована ОСОБА_10 в квартирі АДРЕСА_2, де відповідно, має право на проживання.
Доводи апелянта, що він поселився в спірній квартирі як член сім’ї, користувався всією квартирою, робив ремонт та сплачував комунальні послуги для вирішення даної справи правого значення не мають.
Не є підставою для скасування рішення суду і та обставина, що позивач маючи інше житло в спірній квартирі не проживає. Згідно з статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична особа чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна не інакше як в інтересах суспільства і на умовах, що передбачені законом та загальним принципам міжнародного права.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ст.155 ЖК України, житлові будинки, квартири, що перебувають у приватній власності не можуть бути у них вилучені, власник не може бути позбавлений права користування жилим будинком чи квартирою, окрім випадків, що встановлені діючим законодавством.
З урахуванням вищенаведеного, висновок суду першої інстанції про встановлення порядку користування житловим приміщенням є вірним, а тому апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.
Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 – відхилити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 березня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно після її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двох місяців після набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді:
Справа № 22ц-2249/2010 Головуючий у першій інстанції – Білоус М.В.
Категорія - цивільна Доповідач – Боброва І.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 липня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: БОЙКО О.В.
суддів: ЛАЗОРЕНКА М.І., РЕДЬКИ А.Г.
при секретарі:
з участю: Кравченко В.В.
Позивача ОСОБА_6, її представника ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_8, його представника адвоката ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про встановлення порядку користування квартирою,
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів – ОСОБА_10,
В С Т А Н О В И В :
На підставі ст.ст. 209, 218 ЦПК України складання повного рішення відкладається на 5 днів, до 14 липня 2010 року.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 - відхилити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 березня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно після її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двох місяців після набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: