АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді : Сіротюка В.Г.
Суддів : Сокола В.С.,
Павловської І.Г.,
з участю секретаря : Іванова О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа – Кримське республіканське підприємство «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторії» про усунення перешкод у користуванні майном, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково.
Визнано за ОСОБА_5 право користування підсобними приміщеннями: сараєм літ. «З»; 1/3 частини сараю літ. «З-2»; гаражем літ. «Л», які відносяться до квартири АДРЕСА_1.
Зобов’язано ОСОБА_6 усунути перешкоди у користуванні майном ОСОБА_5 підсобними приміщеннями: сараєм літ. «З»; 1/3 частини сараю літ. «З-2»; гаражем літ. «Л», які відносяться до квартири АДРЕСА_1, шляхом їх звільнення.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судові витрати в сумі 171 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, а саме підсобними приміщеннями: сараєм літер «З», 1/3 частини сараю літер «З-2»; гаражем літер «Л», які на переконання позивача, відносяться до квартири № 12 розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Колегія суддів прийшла до висновку про те, що ухвалюючи рішення про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, суд прийшов до передчасного висновку про наявність підстав та обставин для часткового задоволення позову з наступних мотивів.
Правилами статті 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Матеріали справи свідчать про те, що квартира № 12 належить позивачу та відповідачу по Ѕ частині, відповідно до договорів дарування від імені ОСОБА_7
Підсобні приміщення, які відносяться до квартири АДРЕСА_1 в обох договорах дарування не були зазначені (арк. справи 6, 7).
Зміст договору між ОСОБА_7 (сестрою позивача) та самим позивачем від 25 листопада 1996 року, який був укладений в простій письмовій формі, вказує на те, що після укладення договору дарування ними визначався порядок користування підсобними приміщеннями (арк. справи 139), відповідно до умов якого позивачу передані у користування сарай літер «З», 1/3 частини сараю літер «З-2» та гараж літер «Л». У користуванні ОСОБА_7 залишилися літня кухня літер «П» та сарай літер «Т».
Однак, вказані обставини суперечать фактам щодо реєстрації належності підсобних приміщень до вказаної квартири відповідними компетентними органами.
Згідно інформації, наданої КРП «БРТІ м. Євпаторії» від 30 липня 2007 року про належність будівель домоволодінь АДРЕСА_1 зареєстрованих інвентаризаційним бюро в реєстровій книзі під реєстровим № 4063 л.с., співвласниками названого домоволодіння, крім позивача і відповідача, є ще 20 співвласників (арк. справи 81).
Відповідно до довідки № 147 від 10 вересня 2009 року, наданої КП «Бюро «Приватизація» (арк. справи 8) до квартири № 12 по АДРЕСА_1 включені, зокрема, сарай літера «З-2», сарай літера «З» - його 1/3 частина. Аналогічні дані також містяться в технічному паспорті виданого ОСОБА_7 (арк. справи 114 – зворот) та відповідачу ОСОБА_6 (арк. справи 118), тобто вони не відповідають даним щодо передачі позивачу в користування конкретних підсобних приміщень після укладення угоди дарування у 1996 році.
Встановлені судом обставини та факти, а також пояснення сторін в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, таким чином вказують на те, що судовим рішенням щодо визнання за ОСОБА_5 права користування підсобними приміщеннями, зокрема, сараєм літера «З» та 1/3 частиною сараю літера «З-2», покладення обов’язку на відповідача усунути перешкоди у користуванні названими підсобними приміщеннями зачіпаються права та обов’язки інших відповідних осіб – співвласників будинку, тобто можливих користувачів цими допоміжними приміщеннями будинку.
Враховуючи викладене колегія суддів також вважає за необхідне вказати на наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року по справі № 1-2/2004 висловлено правову позицію щодо права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків, зокрема, власники приватизованих квартир водночас є і співвласниками допоміжних приміщень багатоквартирного будинку (підвалі, горищ, сходів, колясочних тощо). Таке право у власників квартир, виникає з моменту приватизації житла, а тому без їхньої згоди не можна здійснювати будь-які юридичні дії щодо допоміжних приміщень (продавати, здавати в оренду, передавати у користування, перебудовувати тощо).
Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», стають об’єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом – свідоцтвом про право власності на квартиру.
Аналізом статті 33 Цивільного процесуального кодексу України та пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» встановлено, зокрема, що у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред’явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи.
На зазначені положення та приписи закону, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про відшкодування завданої шкоди уваги не звернув.
За таких обставин, судом першої інстанції вирішено питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі.
Згідно пункту 4 частини першої статті 311 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, пунктом 4 частини першої статті 311, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньої до Верховного Суду України.
Судді:
В. Сіротюк В. Сокол І. Павловська