ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"24" червня 2010 р.                               м. Київ                                        К-11909/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                    Гуріна М.І. (суддя-доповідач)

суддів                    Амєліна С.Є.

                    Гаманка О.І.

                    Загороднього А.Ф.

                    Юрченка В.В.

секретар судового засідання Міненко І.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_4, представника відповідача Головатенко О.М., представника третіх осіб Кубальської С.С.,

розглянувши у судовому засіданні касаційні скарги Кабінету Міністрів України, Державного департаменту автомобільного транспорту України, Міністерства транспорту та зв’язку України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство транспорту та зв’язку України, Державний департамент автомобільного транспорту України, про скасування розпорядження, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, –

В С Т А Н О В И В :

У січні 2008 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство транспорту та зв’язку України, Державний департамент автомобільного транспорту України, про скасування розпорядження, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги та просив суд скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2007 року №1229-р “Про звільнення ОСОБА_7 з посади директора Державного департаменту автомобільного транспорту”, поновити на займаній посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також скасувати наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 25 грудня 2007 року №1184 та наказ Державного департаменту автомобільного транспорту України від 26 грудня 2007 року №106-ВК.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2008 року, яка залишена без змін ухвалою  Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2008 року, позов задоволено. Скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2007 року №1229-р “Про звільнення ОСОБА_7 з посади директора Державного департаменту автомобільного транспорту”. Скасовано наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 25 грудня 2007 року №1184. Скасовано наказ Державного департаменту автомобільного транспорту України від 26 грудня 2007 року №106-ВК. Поновлено ОСОБА_7 на посаді директора Державного департаменту автомобільного транспорту. Стягнуто з Державного департаменту автомобільного транспорту “Укравтотранс” на користь ОСОБА_7 середній заробіток за вимушений прогул з 24 грудня 2007 року по 25 березня 2008 року в розмірі 19 052,39 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Кабінет Міністрів України, Державний департамент автомобільного транспорту України та  Міністерство транспорту та зв’язку України подали касаційні скарги.

Кабінет Міністрів України та Міністерство транспорту та зв’язку України в поданих касаційних скаргах просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Державний департамент автомобільного транспорту України в касаційній скарзі просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 вересня 2008 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 жовтня 2008 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства транспорту та зв’язку України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 жовтня 2008 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державного департаменту автомобільного транспорту України.

02 червня 2010 року та 04 червня 2010 року на адресу суду від третьої особи Державного департаменту автомобільного транспорту України надійшли заяви про відмову від поданої касаційної скарги.

15 червня 2010 року на адресу суду від Міністерства транспорту та зв’язку України надійшла заява про відмову від поданої касаційної скарги.

23 червня 2010 року заява про відмову від касаційної скарги надійшла і від Кабінету Міністрів України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи заяв про відмову від касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за можливе прийняти відмову від вказаних касаційних скарг.

Керуючись статтею 218 Кодексу адміністративного судочинства України, –

У Х В А Л И В :

Закрити касаційне провадження за касаційними скаргами Кабінету Міністрів України, Державного департаменту автомобільного транспорту України, Міністерства транспорту та зв’язку України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство транспорту та зв’язку України, Державний департамент автомобільного транспорту України, про скасування розпорядження, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв’язку з відмовою скаржників від поданих касаційних скарг.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ.І. Гурін

СуддіС.Є. Амєлін

О.І. Гаманко

А.Ф. Загородній

В.В. Юрченко

Суддя                                                                         М.І. Гурін