ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"24" червня 2010 р. м. Київ К-7242/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гуріна М.І. (суддя-доповідач)
суддів Амєліна С.Є.
Гаманка О.І.
Загороднього А.Ф.
Юрченка В.В.
секретар судового засідання Міненко І.М.,
у відсутності сторін та їх представників,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, управління Пенсійного фонду України в місті Саки про перерахунок пенсії, –
В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2005 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим про перерахунок наукової пенсії з урахуванням винагород за винахід з 01 січня 2004 року.
Ухвалою Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 12 жовтня 2006 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено управління Пенсійного фонду України в місті Саки.
Постановою Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2007 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2007 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 27.03.1997 року призначена пенсія за віком. З 01.01.2002 року він переведений на пенсію наукового працівника відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». При перерахунку його пенсії не було включено винагороди за винахід, які він отримав, працюючи на КНПО “Йодобром”, у 1990 та 1991 році. На неодноразові звернення до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням винагород за винахід позивач отримував відмову.
Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що винагорода за винахід, яку отримував позивач, не входила в фонд оплати праці, страхові внески на неї не нараховувались та не сплачувались, а тому позивач на має права на перерахунок наукової пенсії з урахуванням винагород за винахід.
Однак, з такими висновками судів погодитись не можна.
Відповідно до ч.2 ст.23 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»від 13 грудня 1991 року заробітна плата наукових працівників складається з посадових ставок (окладів), премій, доплати за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової (науково-педагогічної) роботи та інших надбавок, доплат та винагород за наукову (науково-педагогічну) діяльність, передбачених законодавством.
Згідно з ч.1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05 листопада 1991 року до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Статтею 2 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»від 26 червня 1997 року встановлено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, є - фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці»від 24 березня 1995 року заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
За змістом ст. 2 зазначеного закону заробітна плата складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Тобто винагорода за винахідливість входить до складу заробітної плати.
Статтею 22 цього ж закону встановлено, що суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Перелік видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсії, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 1998 року №697, виключає не нарахування цього збору на додаткову заробітну плату, зокрема на винагороду за трудові успіхи на винахідливість.
Отже, оскільки винагорода за винахід не включена у зазначений Перелік, то і відсутні правові підстави для того, щоб не враховувати її при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення наукової пенсії.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про задоволення позову.
Керуючись статтями 160, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2007 року скасувати.
Позов ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, управління Пенсійного фонду України в місті Саки про перерахунок пенсії задовольнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Саки перерахувати на виплатити ОСОБА_4 пенсію наукового працівника, виходячи із його заробітної плати з урахуванням винагород за винахід, з 01 січня 2004 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
ГоловуючийМ.І. Гурін
СуддіС.Є. Амєлін
О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній
В.В. Юрченко