ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №18-05-09-16/2868
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.,
секретар судового засідання –Гень С.Г.,
за участю представників сторін:
від позивача – ОСОБА_1 - представник за довіреністю,
від відповідача та третіх осіб –ОСОБА_2 - представник за довіреностями,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_3 с. Новоукраїнка, Чорнобаївського району,
Черкаської області
до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
“Україна” с. Новоукраїнка, Чорнобаївського району, Черкаської
області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
- ОСОБА_4 с. Новоукраїнка, Чорнобаївського району, Черкаської області;
- ОСОБА_5 с. Новоукраїнка, Чорнобаївського району, Черкаської області;
- ОСОБА_6 с. Новоукраїнка, Чорнобаївського району, Черкаської області;
- ОСОБА_7 с. Новоукраїнка, Чорнобаївського району, Черкаської області;
- ОСОБА_8 с. Новоукраїнка, Чорнобаївського району, Черкаської області;
- ОСОБА_9 с. Новоукраїнка, Чорнобаївського району, Черкаської області
про визнання недійсним рішення зборів засновників від 30 травня 2007
року в частині примусового виключення зі складу засновників
товариства, -
ВСТАНОВИВ:
В червні 2007 року до господарського суду Черкаської області з позовом звернувся ОСОБА_3 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” про визнання недійсним протоколу зборів учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” від 30 травня 2007 року №5 в частині примусового виключення позивача зі складу засновників.
В процесі розгляду справи, позивач звернувся з заявою від 18 липня 2007 року про збільшення позовних вимог (а.с. 102-104 т. І), в якій просив суд скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна”, яка відбулася на підставі протоколу №5 від 30 травня 2007 року засідання зборів засновників.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 31 серпня 2007 року позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення загальних зборів засновників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” викладене в протоколі № 5 від 30 травня 2007 року про виключення ОСОБА_3 зі складу засновників підприємства.
В частині вимоги про скасування державної реєстрації змін в установчих документах сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна”, яка відбулася на підставі протоколу № 5 від 30 травня 2007 року засідання зборів засновників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” прийнято відмову позивача від позову та провадження у справі припинено. Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” на користь ОСОБА_3 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 157- 159 т. І).
Постановою апеляційної інстанції від 28 листопада 2007 року рішення господарського суду Черкаської області від 31 серпня 2007 року залишено без змін (а.с. 215 - 221 т. І).
Постановою Вищого господарського суду України від 20 березня 2008 року постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28 листопада 2007 року та рішення господарського суду Черкаської області від 31 серпня 2007 року скасовано (а.с. 252 –256 т. І).
Справу №16/2868 передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.
Ухвалою Верховного Суду України від 29 травня 2008 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 20 березня 2008 року у справі №16/2868.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24 червня 2008 року справу прийнято до свого провадження суддею Курченко Н.М. та присвоєно їй №09-16/2868.
Під час нового розгляду справи, позивач в порядку ст. 22 ГПК України уточнив свої позовні вимоги (зменшив їх), в зв’язку з чим просив суд визнати недійсним рішення зборів учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” від 30 травня 2007 року в частині примусового виключення ОСОБА_3 зі складу засновників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна”, яке закріплене в протоколі №5 зборів засновників від 30 травня 2007 року (а.с. 5 -7 т. ІІ).
Рішенням господарського суду Черкаської області від 29 серпня 2008 року, залишеним без змін постановою КМАГС від 27 листопада 2008 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним п. 2 рішення загальних зборів засновників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна”, викладене в протоколі № 5 від 30 травня 2007 року про примусове виключення ОСОБА_3 зі складу засновників підприємства.
Прийнято відмову представників позивача від позову в частині вимоги про скасування державної реєстрації змін до установчих документів сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” на підставі протоколу № 5 від 30 травня 2007 року зборів засновників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” та з цих вимог провадження у справі припинено.
Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” на користь ОСОБА_3 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу ( а.с. 35-39 т. ІІ).
Постановою касаційної інстанції від 26 лютого 2009 року постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27 листопада 2008 року та рішення господарського суду Черкаської області від 29 серпня 2008 року скасовано (а.с. 121 –124 т. ІІ).
Матеріали справи передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 13 квітня 2009 року справу прийнято до свого провадження суддею Швидким В.А. та присвоєно їй №05-09-16/2868.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 19 червня 2009 року у позові відмовлено. Провадження у справі в частині скасування змін до установчих документів сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” припинено (а.с. 152- 155 т. ІІ).
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 вересня 2009 року рішення місцевого суду від 19 червня 2009 року скасовано.
Прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення зборів учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” від 30 травня 2007 року в частині примусового виключення ОСОБА_3 зі складу засновників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна”, яке закріплене в протоколі №5 зборів засновників від 30 травня 2007 року.
Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” на користь ОСОБА_3 85 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу та 42, 50 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги ( а.с. 200 –207 т. ІІ).
Постановою Вищого господарського суду України від 21 січня 2010 року постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду, а також рішення господарського суду Черкаської області скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 16 березня 2010 року справу прийнято до свого провадження суддею Васяновичем А.В. та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача учасників товариства –фізичних осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.
За клопотанням представника позивача від 11 травня 2010 року погодженим з представником відповідача спір вирішено судом у більш тривалий строк, ніж встановлено ч.1 ст. 69 ГПК України.
Справа розглядається після відкладення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 27 квітня 2010 року та у доповненні до відзиву від 27 травня 2010 року.
Зокрема, відповідач зазначав, що позивача виключили зі складу засновників через систематичне та одноосібне прийняття рішень, які відносяться до виключної компетенції загальних зборів товариства, а також в зв’язку з тим, що останній створював перешкоди в його діяльності, оскільки через негативне ставлення до орендодавців, останні відмовились переукладати договори оренди землі та майна, що призвело б до ліквідації товариства.
Також відповідач стверджував, що під час прийняття рішення 30 травня 2007 року про примусове виключення ОСОБА_3 не було допущено порушень процедури скликання та проведення загальних зборів, а також вимог чинного законодавства.
Приймаючи рішення про примусове виключення ОСОБА_3 зі складу засновників, було прийнято рішення про проведення з останнім розрахунку відповідно до установчих документів. Таким чином, інші засновники не допустили будь –яких порушень прав власності ОСОБА_3 та втручання у його права на володіння майном.
В зв’язку з вищенаведеним, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні, яке відбулося 01 липня 2010 року за згодою представників сторін та третіх осіб було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18-05-09-16/2868.
Скасовуючи раніше прийняті судові рішення зі справи, Вищий господарський суд України в своїй постанові від 21 січня 2010 року зазначав, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що позивач звернувшись з позовом до суду просив суд визнати недійсним рішення зборів сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” від 30 травня 2007 року в частині примусового виключення позивача зі складу засновників товариства. Приймаючи оскаржувані рішення, суди застосували до спірних правовідносин правові норми, що регулюють правовий статус саме учасника товариства, при цьому не звернувши увагу на те, що чинним законодавством розмежовано поняття засновника та учасника товариства, а відтак й різне їх правове регулювання. Зокрема, у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів про виключення особи зі складу засновників товариства, судам необхідно врахувати необхідність залучення до участі у справі всіх засновників товариства як сторін засновницького договору.
Відповідно до ст. 11112 вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Ухвалами господарського суду Черкаської області від 30 березня 2010 року та від 29 квітня 2010 року було зобов’язано позивача надати суду письмові обґрунтування заявлених позовних вимог, з урахуванням вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 21 січня 2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час нового розгляду справи, 11 березня 2000 року засновниками сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” було укладено установчий договір б/н про створення сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна”.
Відповідно до установчого договору частка ОСОБА_3 складала 30,1%.
З 16 березня 2000 року по 18 січня 2007 року позивач виконував обов’язки директора сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна”, про що свідчать відповідні записи в трудовій книжці ОСОБА_3
18 січня 2007 року позивач звернувся до засновників (учасників) товариства з заявою про звільнення його від обов’язків директора за власним бажанням та із заявою про виключення його зі складу засновників товариства (а.с. 19 т. І).
18 січня 2007 року сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Україна” було видано наказ про звільнення з роботи ОСОБА_3 за власним бажанням ( а.с. 20 т. І).
Випискою з протоколу №2 засідання зборів засновників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” від 19 січня 2007 року підтверджується, що на відповідних зборах було прийнято рішення про виключення ОСОБА_3 зі складу засновників.
19 лютого 2007 року позивач звернувся з заявою про відкликання його заяви про виключення зі складу засновників товариства ( а.с. 21 т. І).
В той же час, сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Україна” було складено акт про те, що ОСОБА_3 самовільно забрав подану ним заяву від 18 січня 2007 року про вихід із засновників та не повернув її.
Рішенням загальних зборів засновників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” скасовано протокол №2 від 19 січня 2007 року і поновлено ОСОБА_3 в складі засновників товариства. Одночасно було прийнято рішення про виключення в примусовому порядку ОСОБА_3 зі складу засновників товариства. Вищезазначені рішення були оформлені протоколом зборів засновників №5 від 30 травня 2007 року.
Приймаючи рішення про примусове виключення ОСОБА_3 зі складу засновників, було також прийнято рішення про проведення з останнім розрахунку відповідно до установчих документів.
Зміни в установчих документах в порядку та строки, передбачені ст. 7 Закону України “Про господарські товариства” не проводилися (а.с. 134 т. І).
Предметом заявленого позову (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17 липня 2008 року а.с. 5-7 т. ІІ) є вимога позивача до відповідача про визнання недійсним рішення зборів учасників товариства від 30 травня 2007 року в частині примусового виключення ОСОБА_3 зі складу засновників товариства, яке закріплене в протоколі №5 зборів засновників від 30 травня 2007 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про господарські товариства” (в редакції чинній на момент створення сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна”) засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.
Статтею 51 названого Закону встановлено, що установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.
З 01 січня 2004 року набрали чинності Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України.
Відповідно до ст. 83 ЦК України товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві.
Згідно ст. 87 ЦК України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.
Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 57 ГК України у засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.
Статтею 142 ЦК України передбачено, що якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується кількома особами, ці особи у разі необхідності визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства укладають договір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови.
Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не є установчим документом. Подання цього договору при державній реєстрації товариства не є обов'язковим.
Відповідно до ст.143 ЦК України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.
Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.
Права учасників господарського товариства встановлені ст. 116 ЦК України, а також ст.88 ГК України.
Отже, учасник господарського товариства – це юридична або фізична особа, яка має право брати участь в управлінні справами господарського товариства, у розподілі доходів товариства, отримувати інформацію про його діяльність та мати інші права.
В п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 24 жовтня 2008 року, № 13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” зазначено, що судам необхідно враховувати, що з набранням чинності ЦК (статті 142, 153) договір про створення (заснування) АТ, ТОВ та ТДВ не регулює відносини між учасниками (акціонерами) товариства при здійсненні його діяльності і припиняє свою дію після досягнення мети - створення та державної реєстрації товариства.
Тобто, після досягнення відповідної мети – створення та державної реєстрації товариства, його засновники, (котрі створили це товариство) набувають прав та несуть обов’язки учасників господарського товариства.
Відповідно до ст. 58 Закону України “Про господарські товариства” вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному (складеному) капіталі.
Статтею 59 вищевказаного Закону передбачено, що до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема, виключення учасника з товариства.
Наведені положення норм Закону України “Про господарські товариства” затверджені в п. 12.1 та п. 12.2 Статуту сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна”.
Відповідно до ст. 60 Закону України “Про господарські товариства” загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.
Порядок виключення учасника з господарського товариства регламентується ст. 64 Закону.
Згідно з нормами вищевказаної статті Закону учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.
Пунктом 5.9. Статуту сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” передбачено, що засновника товариства, який систематично не виконує своїх обов’язків щодо товариства або своїми діями перешкоджає досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства за одностайною згодою всіх засновників. При цьому засновник, що виключається, в голосуванні участі не бере.
В пункті 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року, № 13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” зазначено, що при вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням учасника з товариства, господарські суди, як випливає зі змісту статті 64 Закону про господарські товариства, повинні дослідити всі обставини, пов'язані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю) учасника. Якщо негативні наслідки ще не настали, потрібно правильно визначити вірогідність їх настання. Необхідно встановити причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, а також дослідити мотиви поведінки учасника, форму вини тощо.
Вирішуючи питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства, необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою.
Господарські суди повинні враховувати як фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника з товариства, так і дотримання вимог законодавства та установчих документів при скликанні та проведенні відповідних загальних зборів.
Матеріалами справи підтверджується, що на загальних зборах учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” від 30 травня 2007 року були присутні учасники, що володіють в сукупності 69,9% загальної кількості голосів учасників, які одностайно прийняли рішення про примусове виключення ОСОБА_3 зі складу засновників товариства, тобто сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Україна” були дотримані вимоги ст. ст. 60, 64 Закону щодо кворуму зборів учасників.
В пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року, № 13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” зазначено, що судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:
- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;
- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;
- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Матеріалами справи підтверджується та не оспорюється сторонами, що нотаріально посвідченої заяви про вихід з товариства, як того вимагає ст. 29 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, позивач не подавав, збори учасників скасували протокол №2 від 19 січня 2007 року щодо виключення ОСОБА_3 з членів товариства та поновили останнього у складі засновників товариства. Отже, позивач, на час прийняття спірного рішення зборів від 30 травня 2007 року, був учасником товариства.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про господарські товариства” учасники товариства зобов'язані:
а) додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства;
б) виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами;
в) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;
г) нести інші обов'язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами.
Обов’язки засновників товариства визначені в п. 5.3. Статуту, серед яких:
- дотримання вимог установчих документів та виконання рішення зборів засновників товариства;
- виконання своїх зобов’язань перед товариством, у тому числі
пов’язані з майновою участю, внесення вкладів в розмірі, порядку
та засобами, передбаченими установчим договором;
- не розголошення комерційної та конфіденційної інформації про
діяльність товариства;
- сприяння здійсненню товариством своєї діяльності.
Відповідно до п.10 установчого договору учасники зобов’язані, крім обов’язків, передбачених іншими статтями даного договору:
- дотримуватися правил і положень установчого договору товариства та його Статуту, виконувати рішення зборів учасників;
- виконувати свої обов’язки перед товариством та прийняття на
себе зобов’язань;
- не розголошувати комерційні та конфіденційні таємниці;
- надавати товариству інформацію, необхідну для вирішення
питань, які відносяться до діяльності товариства;
- вносити внески, в тому числі додаткові, в розмірі, порядку
встановленому зборами учасників товариства;
- активно сприяти товариству в досягненні мети його діяльності;
- утримуватися від дій та заходів, що можуть завдати шкоди
товариству.
З тексту протоколу №5 від 30 травня 2007 року вбачається, що підставами для виключення позивача зі складу засновників товариства стало те, що власники майна та земель, які орендуються відповідачем, відмовляються укладати договори оренди земельних паїв (часток) та майна, за умови що ОСОБА_3 буде відновлений в засновниках та на посаді директора; під час своєї діяльності на посаді директора останній завдав збитків товариству в особливо великих розмірах, доказом чого є численні позовні заяви щодо виплати мінімальної заробітної плати, індексації, компенсації та моральної шкоди; з 2000 року не поновлювався машино –тракторний парк, відповідно не змінювався пайовий фонд; ОСОБА_3 не розподіляв прибутки отримані від господарської діяльності товариства серед засновників.
При цьому слід зазначити, що фактично спірним рішенням загальних зборів позивача було виключено зі складу учасників товариства, а не зі складу засновників, оскільки товариство вже було створено та зареєстровано.
В пункті 3.10 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 28 грудня 2007 року, № 04-5/14 “Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” вказано, що у рішенні про виключення учасника з господарського товариства повинно бути обґрунтовано причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою визнання такого рішення недійсним за позовом даного учасника.
В матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують систематичне невиконання (неналежне виконання) обов’язків ОСОБА_3 як учасника (засновника) товариства, та внаслідок чого його дії (бездіяльність) призвели до ускладнення діяльності товариства чи перешкоджали досягненню цілей товариства.
Під час розгляду даного спору суд дійшов висновку, що фактичною підставою для виключення позивача зі складу засновників (учасників), та як наслідок причиною виникнення даного спору, стало те, що інші учасники товариства, а також контрагенти по господарській діяльності підприємства були незадоволені виконанням позивачем обов’язків директора підприємства.
Згідно статуту товариства - директор товариства є підзвітною особою зборів засновників, він зобов'язаний здійснювати поточне керівництво товариством та забезпечувати його високопродуктивну діяльність. Директор щорічно звітує перед зборами засновників товариства про результати господарювання. Збори засновників мають право вимагати від директора достроковий звіт про його дії, якщо він допустив невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків. Директор може не бути засновником товариства. (п. п. 12.10, 12.15, п. 12.8 Статуту).
Директор може бути достроково звільнений з посади з ініціативи зборів засновників у разі систематичного невиконання без поважних причин своїх обов'язків або у разі одноразового грубого порушення законодавства чи обов'язків, в результаті чого для товариства настали значні негативні наслідки (понесені збитки, або виплачено штрафи та інше) ( п. 12.21 Статуту).
Перевірку діяльності директора за дорученням зборів засновників здійснює ревізійна комісія ( п. 12. 25 Статуту).
Виключення учасника з товариства є формою відповідальності його перед товариством за невиконання (неналежне виконання) обов’язків учасника (засновника), передбачених установчими документами чи законом. Дільність позивача як директора не може бути підставою для прийняття рішення зборів про виключення його зі складу засновників.
Посилання відповідача на те, що ОСОБА_3 не скликалися загальні збори та як наслідок були порушені права інших засновників, а також останній одноосібно вирішував всі питання, які відносяться до виключної компетенції загальних зборів, є безпідставними, оскільки пунктом 12.5 Статуту зазначено, що засновники товариства, що володіють у сукупності більш як 20% голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів засновників у будь –який час та з будь –якого приводу, що стосується діяльності товариства. Отже, засновники товариства в разі незадоволення діяльністю позивача як директора, а також для вирішення інших питань пов’язаних з господарською діяльністю товариства мали право вимагати скликання позачергових зборів засновників товариства, проте ними цього зроблено не було. Крім того, частка позивача становить 30,1% у статуному фонді товариства, а тому останній не міг перешкоджати іншим засновникам в реалізації їх прав щодо управлінням товариством.
Посилання відповідача на те, що орендодавці відмовляються продовжувати строк дії договорів, за умови що ОСОБА_3 буде відновлений у складі засновників та на посаді директора судом не приймаються до уваги, оскільки відповідачем не надано доказів, що такі договори не були укладені.
Крім того, учасники товариства не позбавлені права обрати на посаду директора іншу особу.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Законних підстав для виключення позивача зі складу засновників (учасників) судом під час розгляду даного спору не встановлено.
Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було спростовано доводи позивача викладені в позові, а також своїх письмових поясненнях.
Спірне рішення загальних зборів безпосередньо порушує права позивача, зокрема, право брати участь у розподілі прибутку товариства, в отриманні дивідендів, а також брати участь в управлінні товариством, а отже, у позивача виникли законні підстави для захисту порушених прав в судовому порядку шляхом їх відновлення.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити повністю.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним рішення зборів учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” від 30 травня 2007 року в частині примусового виключення ОСОБА_3 зі складу засновників (учасників) сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна”, яке закріплене в протоколі №5 зборів засновників від 30 травня 2007 року.
3. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” вул. Вишнева, 235, с. Новоукраїнка, Чорнобаївського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 03793610 на користь ОСОБА_3 с. Новоукраїнка, Чорнобаївського району, Черкаської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1 - 85 грн. 00 коп. витрат на сплату державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.
Суддя А.В.Васянович
Повний текст судового рішення підписано 06 липня 2010 року.