ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" червня 2010 р. Справа № 7/206-09
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Зарудяної Л.О.
суддів: Вечірка І.О
Ляхевич А.А.
при секретарі Зарицькому М.А. ,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - підприємця,
від відповідача: не з'явився,
від третьої особи: Селезньова М.В. - представника за довіреністю від 19.04.2010р.
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_2, с. Комарів Вінницького району
Вінницької області
на ухвалу господарського суду Вінницької області
від "29" березня 2010 р. у справі № 7/206-09 (суддя Банасько О.О.)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, с. Комарів Вінницького району Вінницької області
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, м. Вінниця
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідача Вінницька обласна дирекція ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Вінниця
про розірвання договору купівлі-продажу,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.03.2010р. зупинено провадження у справі №7/206-09 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Вінницької обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" про розірвання договору купівлі-продажу у зв"язку з надісланням матеріалів справи до слідчих органів для здійснення перевірки в порядку ст.97 КПК України.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати (т.3 а.с.90 - 92).
Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:
- суд, застосовуючи норми п.2 ч.2 ст.79 ГПК України, керувався припущеннями, а не достовірно встановленими фактами стосовно того, що між сторонами могли бути проведені розрахунки готівковими коштами, а тому не мав законних підстав для зупинення провадження по справі;
- невиконання однією із сторін договору купівлі - продажу не є ознакою того, що вказана особа вчинила кримінальний злочин;
- суд, не бажаючи приймати рішення за наявними у справі доказами, які є достатніми, безпідставно посилається на неможливість встановити істину стосовно факту проведення розрахунків. Надані виписки банку для суду значення не мають, проте приймаються до уваги заяви представників відповідача про проведення розрахунків у повному обсязі.
Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч.2 ст.96 господарського процесуального України не перешкоджає перегляду ухвали місцевого господарського суду.
У поясненнях №07-15/5-1835 від 17.06.2010р. третя особа - Вінницька обласна дирекція ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги, зазначивши, що апеляційна скарга підприємця ОСОБА_2 є безпідставною, вимоги необгрунтованими та нічим не підтвердженими, а тому в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а ухвалу господарського суду Вінницької області від 29.03.2010р. - залишити без змін. Зазначає, що твердження сторін по факту проведення розрахунків є абсолютно протилежними, а тому в діях однієї із сторін вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ст.ст. 190, 192 КК України. Статтею 94 КПК України передбачено, що приводом для порушення кримінальної справи є заява або повідомлення посадових осіб та представників влади та безпосереднє виявлення судом ознак злочину.
Відповідач в судове засідання не з"явився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив
Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить реєстр рекомендованої поштової кореспонденції ЖАГС від 13.05.2010р., не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, а також, беручи до уваги ту обставину, що підприємець ОСОБА_4 відповідно до ст.28 ГПК України міг направити в засідання суду представника або з"явитися особисто, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності відповідача.
Заслухавши пояснення позивача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскарженої ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Матеріали справи свідчать, що в липні 2009 року підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Вінницької області з позовною заявою від 30.07.2009р. про розірвання договору купівлі - продажу торгівельного комплексу від 26.01.2007р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, та повернення у власність ОСОБА_2 торгівельного комплексу загальною площею 385,9 кв.м., який знаходиться по вул. Леніна, 27 в смт. Вороновиця Вінницького району (т.1 а.с. 3 - 5).
Ухвалою місцевого суду від 10.08.2009р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №7/206-09 (т.1, а.с.1).
Як вже зазначалось вище, ухвалою місцевого господарського суду від 29.03.2010р. провадження у справі №7/206-09 зупинено у зв"язку з надісланням матеріалів справи до слідчих органів для здійснення перевірки в порядку ст.97 КПК України (т.1, а.с.82 - 84).
Апеляційний суд погоджується з ухвалою суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Як вбачається з позовної заяви підприємець ОСОБА_2 обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач - підприємець ОСОБА_4, всупереч п.2.2 договору купівлі-продажу б/н від 26.01.2007 року торгівельного комплексу, який розташований по вулиці Леніна, 26 смт.Вороновиця, Вінницького р-ну, Вінницької області, не провів розрахунок за придбаний об'єкт нерухомості (т.1 а.с. 3 - 5).
На підтвердження своїх доводів позивач надав суду першої інстанції довідки відділення ВОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 21.09.2007 року № 10-11/1-1051, від 25.09.2009 року № 10-11/1-2926, від 01.12.2009 року № 10-11/1-3199, від 22.01.2010 року № 10-11/1-59, від 16.02.2010 року № 10-11/1-196, виписки банку по рахунку позивача, які підтверджують відсутність надходження коштів від підприємця ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 26.01.2007 року (т.1 а.с.14-18, 64-75, т.2 а.с.8, т.3 а.с.9, 28).
Представник відповідача у запереченнях від 23.03.2010р. стверджує, що розрахунок за договором купівлі-продажу б/н від 26.01.2007р. було проведено у повному обсязі, одночасно з підписанням договору в офісі нотаріуса, кошти у доларах США готівкою були передані позивачу (т.3 а.с. 56 - 57).
Докази того, що кошти в сумі 681750,00 грн. відповідачем були передані готівкою позивачу, у матеріалах справи відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2006р. між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 010/03-11/422 за умовами якого останньому було надано кредит у розмірі 135000,00 доларів США на придбання комерційної нерухомості (п.2 вказаного договору) (т.1 а.с.112-119). Згідно п.3.1 вказаного договору ОСОБА_4 зобов’язувався забезпечити свої зобов'язався перед банком шляхом передачі в іпотеку банку предмету іпотеки.
Згідно наявного меморіального ордера №TR010/03-11/422 від 26.01.2007р. вбачається, що ОСОБА_4 на підставі поданої ним заяви 26.01.2007р. отримав у банківській установі 681750,00 грн. (еквівалент 135000,00 дол.США) (т.3 а.с. 73 - 75).
26.01.2007р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу торгівельного комплексу, який знаходиться за адресою вул.Леніна, 26, смт.Вороновиця Вінницького району Вінницької області. Із п.2.2 вказаного договору випливає, що продаж нерухомості вчинено за 681750,00 грн. Цим же пунктом договору сторони погодили, що розрахунки відбудуться після отримання покупцем кредитних коштів у ВАТ Райффайзен Банк Аваль" протягом трьох банківських днів. (т.1 а.с.10-11).
Також, 26.01.2007р. між ВАТ "Райффайзенбанк Аваль" та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки б/н відповідно до якого Іпотекодавець (ОСОБА_4В.) в забезпечення виконання умов вищевказаного кредитного договору передав в іпотеку торгівельний комплекс по вул. Леніна, 26 в смт.Вороновиця Вінницького району, Вінницької області (т.1 а.с.122-128).
Встановлені судом першої інстанції та підтверджені матеріалами справи обставини в їх сукупності (співпадіння ціни продажу об'єкту нерухомості та суми отриманого кредиту ОСОБА_4, предмету договору купівлі - продажу та договору іпотеки, а також дати укладення договору купівлі-продажу та дати отримання кредиту відповідачем, тощо) дають підстави для обґрунтованих припущень стосовно того, що між сторонами могли бути проведені розрахунки готівковими коштами.
З огляду на взаємовиключні та діаметрально протилежні твердження сторін відносно факту проведення розрахунків за договором купівлі-продажу від 26.01.2007р. суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що в діях однієї із сторін (ОСОБА_2 чи ОСОБА_4В.) вбачаються ознаки складу злочину передбаченого ст.ст. 190, 192 КК України.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів.
Як вбачається з матеріалів справи № 7/206-09 предметом доказування у цій справі є факт проведення розрахунків за договором купівлі-продажу від 26.01.2007 року. При цьому слід наголосити, що умовами вказаного договору сторони не погодили форму та порядок проведення розрахунків (готівковий чи безготівковий розрахунок тощо). Крім того в договорі не зроблено посилання на проведення розрахунків між сторонами при його укладенні.
В даному випадку суд першої інстанції з огляду на встановлені обставини, враховуючи суперечливість пояснень наданих сторонами, позбавлений можливості встановити об’єктивну істину стосовно факту проведення розрахунків за договором купівлі-продажу від 26.01.2007 року виходячи із переліку засобів доказування передбачених чинним господарським процесуальним законодавством.
Разом з тим проведення слідчих дій із врахуванням положень ч.2 ст.65, ст.ст. 67, 70, 71 КПК України, які передбачають в якості доказів показання свідків та кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, ухилення від дачі показань та за відмову дати показання про відомі обставини в справі, дасть можливість достовірно встановити наявність факту передачі грошових коштів готівкою від ОСОБА_4 ОСОБА_2 та наявність в діях однієї із сторін кримінально караного діяння, яке переслідується в порядку кримінального судочинства.
Слід враховувати, що пов'язаність розгляду справи № 7/206-09 та неможливість її розгляду до закінчення досудового розслідування кримінальної справи полягає в тому, що в результаті розгляду кримінальної справи, можуть бути встановлені обставини, що безпосередньо впливатимуть на збирання та оцінку доказів у даній справі, що тягне за собою необхідність вчинення судом такої процесуальної дії як зупинення провадження у справі.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції правомірно врахував наступні приписи ГПК України.
Згідно ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (стаття 33 ГПК України).
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 43 ГПК України встановлює, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Пункт 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення" встановлює, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя повинно бути законним і обґрунтованим.
При цьому рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
В п.3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 року № 02-5/422 "Про судове рішення" наголошено на тому, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються.
Предметом розгляду у даній справі є вимога позивача про розірвання договору кіпівлі - продажу б/н від 26.01.2007р. з підстав непроведення відповідачем розрахунків за придбаний об'єкт нерухомості. Оскільки, дійсність проведення розрахунків за договором суттєво впливає на вирішення спору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи до органів слідства для проведення перевірки
Згідно зазначеного, суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Вінницької області від 29.03.2010р. винесена з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.
Керуючись ст.ст. 101,103,105,106 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 29 березня 2010 року у справі №7/260-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 - без задоволення.
2. Справу №7/206-09 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Зарудяна Л.О.
судді:
Вечірко І.О
Ляхевич А.А.
Віддрук. 7 прим.:
--------------------
1 - до справи
2,3 - сторонам
4 - третій особі
5,6 - виконкому Житомирської міської ради
( державному реєстратору),
7 - в наряд.