КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-54/09/1007 Головуючий у 1-й інстанції: Сердинський В.С.
Суддя-доповідач: Швед Е. Ю.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"01" липня 2010 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шведа Е.Ю., суддів Желтобрюх І.Л. та Мельничука В.П., при секретарі Проказіні О.В., розглянувши в м. Києві у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про скасування постанови АІ № 009945 про адміністративне правопорушення від 28 листопада 2008 року, –
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, в якому просив:
- постанову у справі про адміністративне правопорушення визнати недійнсою та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити, за відсутністю складу такого правопорушення.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Суд першої інстанції, при ухваленні постанови та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідач належним чином зафіксував порушення правил дорожнього руху, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28 листопада 2009 року прапорщиком міліції ІДПС роти супроводження УДАІ в Київській області Прохорчуком О.В. прийнято постанову № 009945 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 300 грн. 00 коп.
У мотивувальній частині вказаної постанови зазначено, що 28 листопада 2009 року на автодорозі Київ-Одеса, с. Глеваха водій ОСОБА_2 перевищив швидкість руху транспортного засобу на 41 кілометрів за годину, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України.
Для фіксації наведених в постанові даних інспектором було використано прилад «ВИЗИР» серійний номер 0711216.
У відповідності до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, для застосування до позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн. 00 коп. відповідачу необхідно встановити та підтвердити доказами факт перевищення позивачем швидкості руху більш як на двадцять кілометрів на годину.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Як вбачається з позовної заяви та постанови про адміністративне правопорушення, перевищення позивачем швидкості руху на 41 кілометрів за годину було зафіксовано вимірювачем швидкості «ВИЗИР». При цьому протокол про адміністративне правопорушення не складався.
У відповідності до ч. 6 ст. 258 КУпАП у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином, органи ДАІ мають право застосовувати безпротокольну форму фіксації адміністративних правопорушень та розглядати справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, лише у разі виявлення правопорушень у сфері дорожнього руху, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
За інформацією, наданою ДП «Укрметртестстандарт», вимірювач швидкості «ВИЗИР»не належить до спеціальних технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, оскільки він має лише обмежені функції для автоматичного процесу вимірювань і не може працювати без участі оператора.
Згідно Свідоцтва ДП «Укрметртестстандарт»про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 22-2/0843320, що чинне до 12 січня 2010 року, вимірювач швидкості відеозаписуючий «ВИЗИР»№ 0812516 визнано придатним до застосування як такий, що відповідає вимогам експлуатаційної документації. Разом з тим, із вказаного свідоцтва не вбачається, що прилад «ВИЗИР»здатен працювати в автоматичному режимі.
Доказів того, що «ВИЗИР»є приладом, працюючим в автоматичному режимі –відповідачем не надано.
В такому випадку відповідач, у відповідності до ч. 1 ст. 254 КУпАП, зобов’язаний був скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Не складення прапорщиком міліції ІДПС роти супроводження УДАІ в Київській області Прохорчуком О.В. протоколу про адміністративне правопорушення у разі фіксації виявленого правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не за допомогою працюючого в автоматичному режимі спеціального технічного засобу є порушенням порядку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, встановленого КУпАП.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що номер приладу «ВИЗИР», який вказаний в постанові по справі про адміністративне правопорушення № 009945 не співпадає з номером приладу «ВИЗИР», вказаному в Свідоцтві про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, наданого відповідачем суду першої інстанції.
Також, вказане свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки датоване 12 січням 2009 року, в той час як факт фіксації правопорушення відбувся 28 листопада 2008 року, тобто до здійснення повірки вказаного приладу.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав прийняти до уваги докази, здобуті за допомогою приладу «ВИЗИР».
Разом з тим, із наданих відповідачем фотознімків не можливо визначити якими саме діями позивач порушив Правила дорожнього руху України.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення, винесена за результатами розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, які оформлені без дотримання ч. 1 ст. 254 КУпАП, не може вважатися законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи відповідач не довів правомірності своїх дій при винесенні постанови № 009945 від 28 листопада 2009 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та не надав доказів вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, також не надав належним чином оформлений протокол про адміністративне правопорушення, в якому б зазначене правопорушення було зафіксовано.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем у даній справі не було доведено обставин, встановлення яких передбачено законом, зокрема –чи було позивачем вчинено правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанова № 009945 від 28 листопада 2009 року про накладення на позивача адміністративного стягнення була винесена з порушенням ст.ст. 251, 254, 280 КУпАП та підлягає скасуванню.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги про закриття справи про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
У відповідності до абз. 3 ч. 2 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень.
Тому, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, адміністративні суди не наділені повноваженнями закривати провадження у справах про адміністративні правопорушення.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовні вимоги про закриття справи про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими призвели до помилкового висновку, в зв’язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нової постанови, якою позовні вимоги необхідно задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, –
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2009 року –задовольнити частково.
Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2009 року –скасувати.
Ухвалити по справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про скасування постанови АІ № 009945 про адміністративне правопорушення від 28 листопада 2008 року –задовольнити частково.
Постанову прапорщика міліції ІДПС роти супроводження УДАІ в Київській області Прохорчука О.В. від 28 листопада 2009 року по справі про адміністративне правопорушення –скасувати.
В іншій частині позовних вимог –відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Постанова складена в повному обсязі 07.07.2010 р.
Головуючий суддя: Е.Ю. Швед
Суддя: І.Л. Желтобрюх
Суддя: В.П. Мельничук
< Текст >