ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2010 р. Справа № 2-а-2184/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Котюжанській Тетяні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : Когутенка П.В., який діє за дорученням
відповідача : Рибака Ю.І. Стук С.В., Бондарчук Р.Б., які діють на підставі довіреностей
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: кооперативного підприємства "Крижопільський кооперативний ринок"
до: державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
Кооперативне підприємство «Крижопільський кооперативний ринок» звернулось до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно прийнято рішення про застосування до підприємства економічних санкції за порушення державної дисципліни цін. При цьому в позовній заяві зазначено, що оскаржуване рішення прийнято за результатами перевірки підприємства на предмет дотримання порядку формування та застосування цін на послуги та оренду торгових приміщень. Зокрема, перевіркою встановлено застосування в період з лютого по грудень 2009 року завищеного тарифу на розруб м’яса внаслідок застосування в розрахунках коефіцієнту витратоємності в розмірі 1,6 замість передбаченого 1,5 чим порушено вимоги Рекомендації з економічного обґрунтування розмірів тарифів на платні послуги ринків споживчої кооперації, затверджених розпорядженням правління Укоопспілки від 02.06.2000 року №88. Втім, на думку позивача такий висновок не відповідає дійсності, оскільки кооперативне підприємство «Крижопільський кооперативний ринок» не належить до системи споживчої кооперації, а є самостійним кооперативним підприємством, тому визначений Укоопспілкою коефіцієнт витратоємності – 1,5 не є обов’язковим, а розраховується самостійно співвідношенням витрат по ринку до вартості основних фондів.
Викладене змусило позивача звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою суду від 27.05.2010 року відкрито провадження у справі.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, обґрунтовуючи обставинами, що викладені в адміністративному позові.
Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, що викладені в запереченнях на позовну заяву за вх.№11479 від 03.06.2010р.
В судовому засіданні, в якості свідка допитано головного бухгалтера КП «Крижопільський кооперативний ринок» Кучеряк Г.І., яка суду пояснила, що вона призначена на посаду у 2007 році. На той час, тарифи на розруб м’яса на підприємстві були не визначені та не розроблені. Кучеряк Г.І. самостійно розробила тарифи та подала їх на затвердження Крижопільської селищної ради, яка своїм рішенням від 21.05.08 р. №192 затвердила тарифи, що надаються КП «Коопринком» в призначених для торгівлі місцях на 2008 рік. На період 2009 року, такі тарифи не визначались і не затверджувались радою.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності суд визнав заявлені вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що кооперативне підприємство «Крижопільський кооперативний ринок» згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 №649115 зареєстроване Крижопільською райдержадміністрацією як юридична особа від 30.11.1993 року, знаходиться за адресою: 24600, вул. Шмідта, 14, смт. Крижопіль, Крижопільський район, Вінницька область.
Згідно статуту підприємства, зареєстрованого Крижопільською РДА від 26.09.2000 року реєстровий №1568 позивач є кооперативним підприємством членів кооперативу – засновників та створений на підставі їх внесків.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області, на підставі ст. 13 Закону України "Про ціни та ціноутворення" та на виконання пункту 4.1.5.35 Плану роботи на 1-й квартал 2010 року, з 02 по 05 лютого 2010 року було проведено планову перевірку кооперативного підприємства «Крижопільський кооперативний ринок» на предмет дотримання порядку формування та застосування цін на послуги та оренду торгових приміщень. Результати перевірки знайшли своє відображення в акті перевірки від 05 лютого 2010 року №000043.
Згідно Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р. №1819 основними завданнями Держцінінспекції є: організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів); проведення цінових спостережень на споживчому та товарних ринках.
Згідно завдань, покладених на Держцінінспекцію, вона у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.
Статтею 13 наведеного Закону встановлено, що державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.
Аналізуючи вищенаведені норми, суд приходить до висновку, що Державна інспекція з контролю за цінами у Вінницькій області в межах наданих їй повноважень здійснила планову перевірку позивача.
Проведеною перевіркою встановлено, що тарифи на платні послуги ринку Підприємство формує самостійно, відповідно до п.2 ст.12 Закону України «Про споживчу кооперацію», яким визначено, що споживачі товариства, спілки та їх підприємства самостійно або на договірних засадах встановлюють вільні ціни і тарифи на продукцію виробничо-технічного призначення, надані послуги, виходячи з попиту та пропозиції, за винятком продукції, товарів і послу, на які передбачено державне регулюванні цін і тарифів.
На момент перевірки встановлено, що діючі тарифи на платні послуги ринку затверджені рішенням Крижопільської селищної ради від 21.05.2008р. № 192 «Про погодження тарифів КП «Коопринок», які вступили в дію з 1.08.2008р. Заяви та договори з фізичними і юридичними особами на надання плат послуги на ринку відсутні. Послуги надаються по факту їх отримання. Перелік платних послуг з продажу, які можуть надаватися на ринку нараховує 111 позицій.
Формування тарифів на послуги ринку перевірено на відповідність вимог Рекомендацій з економічного обґрунтування розміру тарифів на платні послуги ринків споживчої кооперації України, затверджених розпорядженням правління Укоопспілки від 2.06.2000р. №88.
При перевірці формування тарифів встановлено завищення тарифів на розруб м"яса, який складає 1,10грн. за кг, внаслідок застосування в розрахунку коефіцієнту витратоємкості в розмірі 1,6 замість передбаченого Рекомендаціями економічного обґрунтування розміру тарифів на платні послуги ринків споживчі кооперації України (затвердженими розпорядженням правління Укоопспілки від 2.06.2000р. №88) коефіцієнту 1,5. Правильний тариф за цю послугу складає 0,89 грн. за 1 кілограм м"яса. Різниця між застосованим та правильним тарифами| складає 0,21 грн. За період з лютого 2009р. по грудень 2009р. надано послуг з розрубу 18500 кг м’яса. Таким чином необґрунтовано одержано виручки в сумі 3885 грн.
З акта перевірки вбачається, що тарифи на платні послуги ринку підприємство формувало самостійно, керуючись при цьому п.2 ст.12 Закону України «Про споживчу кооперацію».
При цьому, як вбачається з пояснень представника позивача, останній обґрунтовує правомірність тарифу на розруб м’яса, рішенням Крижопільської селищної ради, яким затверджено тарифи на платні послуги на 2009 рік. Однак, матеріалами справи підтверджено, що тарифи на платні послуги були затверджені на 2008 рік рішенням Крижопілської селищної ради від 21.05.08 р. №192. Втім, перевірка Інспекцією проводилась за період 2009-10 рр. В цей період, рішення щодо визначення названих послуг Крижопільською селищною радою не приймались.
На підставі акта перевірки та згідно Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, а також ст.14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» Державна інспекція з контролю за цінами у Вінницькій області, прийняла рішення від 11.01.2010 року №ІЦ-02-12/16 про вилучення у позивача в дохід державного бюджету 3885 грн. та стягнення штрафу в сумі 7770 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що такий висновок Інспекції є надуманим та не відповідає дійсності, оскільки кооперативне підприємство «Крижопільський кооперативний ринок» не належить до системи споживчої кооперації, а є самостійним кооперативним підприємством, тому визначений Укоопспілкою коефіцієнт витратоємності – 1,5 не є обов’язковим, а розраховується самостійно у співвідношенні витрат по ринку за рік до вартості основних фондів.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з п.1.1 статуту кооперативного підприємства «Крижопільський кооперативний ринок», кооперативне підприємство «Крижопільський кооперативний ринок» створено шляхом реорганізації СП «Колгоспний ринок» на підставі Закону України «Про споживчу кооперацію».
Наведений Закон визначає правові, економічні та соціальні основи діяльності споживчої кооперації в Україні та спрямований на відродження і зміцнення демократичних основ споживчої кооперації, захист інтересів її членів і сільського населення як споживачів та регулює відносини з органами державної виконавчої влади.
В силу ст.1 Закону України «Про споживчу кооперацію» споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел.
Таким чином, судом встановлено, що будучи реорганізованим на підставі Закону, що визначає правові, економічні та соціальні основи діяльності споживчої кооперації в Україні, позивач, за своєю структурою, цілями діяльності та порядком утворення є підприємством споживчої кооперації України. Доказів у доведенні зворотного, позивачем не надано.
Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Враховуючи позицію позивача, що при перевірці перевіряючий не визначив коефіцієнт витратоємності, який повинен розраховуватись самостійно співвідношенням витрат по ринку за рік до вартості основних фондів, то суд досліджує дане твердження. В підтвердження своєї позиції представник позивача посилається на Калькуляцію витрат та обгрунтування тарифу на розруб м"яса за 2009 рік по Крижопільському "коопринку", яка розроблена безпосередньо бухгалтером ринку, про свідчать її покази як свідка, що надані в судовому засіданні. (далі - Калькуляція).
Як вбачається з Рекомендацій з економічного обґрунтування розмірів тарифів на платні послуги ринків споживчої кооперації, затверджених розпорядженням правління Укоопспілки від 02.06.2000 року №88, коефіцієнт витратоємності обчислюється за формулою – відношення витрат ринку за рік до середньорічної вартості основних фондів.
Досліджуючи даний доказ, зокрема Калькуляцію на 2009 рік (а.с.5), який наданий позивачем, витрати по ринку на 2009 рік становлять 295 тис. грн., вартість основних фондів 182,6 тис. грн., що визначається в співвідношенні 295/182 = 1,6 – коефіцієнт витратоємності.
Проте, судом встановлено, що Калькуляція складалась на 2009 рік, і витрати ринку мають братись за попередній рік, а саме за 2008 р. Згідно поданої декларації – фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва за 2008 рік, витрати по ринку становлять не 295 тис. грн., а 265,1 тис. грн. (а.с.94 зворотній бік аркушу). Даний звіт (за формою 2-м) є офіційним бухгалтерським документом, який підтверджує фінансовий стан підприємства за цей рік, підписаний керівником та головним бухгалтером, скріплений печаткою і подається до відповідного державного органу.
Аналізуючи вказані докази, суд приходить до висновку, що сума зазначена в звіті, підтверджує, що витрати позивача за 2008 рік становлять 265,1 тис. грн.
Стосовно визначеної суми витрат основних фондів ринку, визначених самостійно в калькуляції витрат на обґрунтування тарифу, ніким не заперечується – становить 182,6 тис. грн.
Таким чином, беручи співвідношення витрат по ринку за 2008 рік (165,1 тис. грн.) до витрат основних фондів (182,6 тис. грн.) що становить 1,4, що є коефіцієнтом витратоємності. Враховуючи наведене, позиція представника позивача оцінюються судом критично, а його твердження спростовуються відповідними та допустимими доказами.
На підставі вищенаведених обставин, нормативно-правових актів та досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, суд дійшов висновку, що рішення від 05.02.10 р. №ІЦ-02.12/16 є правомірним, застосування уповноваженим органом на позивача економічних санкцій здійснено в порядку визначеному законодавством, у межах та розмірах, встановлених ст.14 Закону України “Про ціни і ціноутворення”.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Твердження представника позивача, на які вона посилається як на підставу для скасування економічних санкцій, накладених на підприємство не знайшли свого підтвердження відповідними доказами в судовому засіданні.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності суд вважає, що в задоволенні позовних вимог кооперативного підприємства «Крижопільський кооперативний ринок» до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області щодо визнання протиправним та скасування рішення – слід відмовити.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а також за відсутності витрат позивача, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В позові кооперативного підприємства "Крижопільський кооперативний ринок" до державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 29.06.10
Суддя. /підпис/. Дмитришена Руслана Миколаївна
Копія вірна:
Суддя:
Секретар:
24.06.2010