2-1144/2007p.

                        РІШЕННЯ

                        Іменем      України

1 червня 2007 року

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

Головуючого судді: Стахової Н.В.

при секретарі судового засідання: Гавриленко В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виконання зобов'язань та стягнення   540 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 9 листопада 2006 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди було закрите у зв'язку з визнанням судом між сторонами мирової угоди, за якою ОСОБА_2 зобов'язався відшкодувати, а ОСОБА_1 прийняти 40 грн. матеріальної шкоди, та 600 грн. в якості компенсації моральної шкоди. Посилаючись на те, що відповідачем не виконуються умови, визначені змістом мирової угоди, просив стягнути з відповідача невідшкодовані за умовами мирової угоди 540 грн. матеріальної та моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач підтримав позов, просив його задовольнити, пояснивши суду, що відповідачем ОСОБА_2 не виконуються умови, визначені змістом мирової угоди, що була визнана ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 09.11.2006 року, за якою відповідач зобов'язався відшкодувати позивачу 40 грн. матеріальної шкоди та компенсувати моральну шкоду у сумі 600 грн. Посилаючись на те, що у добровільному порядку відповідач відмовляється задовольнити його вимоги щодо виконання зобов'язань мирової угоди, тому просив стягнути з відповідача невідшкодовані за умовами мирової угоди 40 грн. матеріальної та 500 грн. моральної шкоди, судові витрати у сумі 81 грн., та 100 грн.   на оплату правової допомоги.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав, пояснивши суду, що дійсно 9 листопада 2006 року з позивачем у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, була укладена мирова угода, за якою він зобов'язався відшкодувати ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 40 грн. та компенсувати 600 грн. моральної шкоди. Зі вказаної суми позивачу було сплачено 100 грн.. Оскільки він перебуває у скрутному матеріальному становищі, просив в позові відмовити як необгрунтованому.

Вислухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 9 листопада 2006 року ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області була визнана мирова угода, укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за якою останній зобов'язався відшкодувати, заподіяну ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 40 грн., та компенсувати 600 грн. моральної шкоди. Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди з цієї підстави було закрито.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки,   встановлені   договором   або   законом,   зокрема:   припинення   зобов'язання

внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Поясненнями сторін у судовому засіданні підтверджується той факт, що зобов'язання по мировій угоді від 09.11.2006 року виконанні відповідачем частково, а саме: відшкодовано позивачу 100 грн. моральної шкоди, не відшкодованими залишаються 40 грн. матеріальної та 500 грн. моральної шкоди.

За таких обставин, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки у судовому засіданні підтвердився факт порушення відповідачем договірних зобов'язань.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо причин невиконання зобов'язання у зв'язку із його скрутним матеріальним становищем, оскільки правового значення для вирішення зазначеного матеріально-правового спору, з урахуванням його характеру та юридично значимих фактів, вони не мають.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 610, 611 ЦК України, ст..ст. 10,11, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виконання зобов'язань та стягнення 540 грн., задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 540 (п'ятсот сорок) грн., 51 (п'ятдесят одну) грн., державного мита, 30 (тридцять) грн. інформаційно-технічного збору за розгляд справи в суді, та 100 (сто) грн. в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правої допомоги.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.