2-932/2007p.
РІШЕННЯ
Іменем України
10 квітня 2007 року
Лисичанський міський суд Луганської області в складі:
Головуючого судді: Стахової Н.В.
при секретарі судового засідання: Гавриленко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування вимог посилався на те, що 25 вересня 2006 року ОСОБА_3, який керував автомобілем „CHEVROLET AVEO", державний номер НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині вулиці Гарібальді міста Лисичанськ зі швидкістю більш 60 кілометрів на годину, в порушення п.п.2.1 „а" та п.12.4 Правил дорожнього руху України при виїзді на нерегульоване перехрестя нерівнозначних доріг з вулицею Карла Маркса, яка є головною вулицею по відношенню до вулиці Гарібальді, проігнорувавши вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху та дорожнього знаку 2.1 „Вступити дорогу", здійснив зіткнення передньою частиною автомобіля „CHEVROLET AVEO", державний номер НОМЕР_1 з правою боковою частиною його автомобілю „ВАЗ -НОМЕР_1", державний номер НОМЕР_2, який рухався по проїзній частині вулиці Карла Маркса відносно руху автомобілю „CHEVROLET AVEO" зліва на право, перпендикулярно. Через зіткнення автомобілів, „ВАЗ -НОМЕР_1" перевернувся. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини водія ОСОБА_3 йому було завдано, згідно судово-медичної експертизи №588 від року тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, необхідного до повного видужання. Вироком Лисичанського міського суду від року ОСОБА_3 визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України з призначенням покарання у вигляді штрафу у сумі 510 грн. без позбавлення права керування транспортним засобом. Посилаючись на те, що дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася з вини ОСОБА_3, йому завдано матеріальну шкоду, але враховуючи те, що автомобіль „CHEVROLET AVEO", державний номер НОМЕР_1, належить на праві власності ОСОБА_2, просив стягнути з останнього суму коштів необхідних для відновлення автомобіля „ВАЗ -НОМЕР_1" у розмірі 17235,70 грн., 200 грн. в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням автотовароведчеської експертизи, 621,18 грн. в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з придбанням ліків, та 1450 грн. в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з наданням йому правової допомоги. Окрім того, дорожньо-транспортною пригодою йому заподіяно і моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням здоров'я, так як три місяця знаходився на стаціонарному лікуванні і до теперішнього часу зазнає фізичний біль та страждання через травму хребта, наслідки якої, як вважає, мають непередбачуваний характер; в душевних стражданнях через пошкодження його автомобілю, оскільки останній він використовував для забезпечення сім'ї продуктами харчування та заготовками консервації до зими, тому просив стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 10000 грн.
В судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити, пояснивши наступне, що 25 серпня 2006 року з вини ОСОБА_3 - водія автомобіля „CHEVROLET AVEO", державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої він отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров'я у вигляді закритого перелому тілу 5-6 шийного хребця, закритого перелому лівої лучевої
кості зліва без зміщення, удару грудної клітки зліва, подряпин в області підборіддя, а також був пошкоджений його автомобіль. Водій автомобілю „CHEVROLET AVEO" ОСОБА_3 вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 5 січня 2007 року визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України з призначенням покарання у вигляді штрафу у сумі 510 грн. без позбавлення права керування транспортним засобом. Посилаючись на те, що згідно висновку автотовароведчеської експертизи № 29/06 вартість відновлення його автомобілю складає 17235,70 грн., витрати, яких він зазнав у зв'язку із проведенням даної експертизи становлять 200 грн., кошти затрачені ним на придбання ліків - 621,18 грн., тому просив стягнути з відповідача на його користь заподіяну йому матеріальну шкоду у сумі 18056,88 грн., та 1450 грн. коштів на оплату витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги. Окрім того, як пояснив позивач, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому завдано також і моральну шкоду, яка полягає у постійному фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку із ушкодженням здоров'я, та як наслідок цього вимушеній зміні у його життєвих стосунках, а саме: перебування на стаціонарному лікуванні близька трьох місяців, позбавлення вільно рухатися через гіпсовий ворітник на шиї, постійному хвилюванні та страху через наступні наслідки травми хребта, страху у подальшому керуванні автомобілем, якого він зазнав у дорожньо-транспортній пригоді, у душевних стражданнях, в зв'язку із пошкодженням його автомобілю та позбавлення права на деякий час користування ним, оскільки останній він використовував для перевезення продуктів харчування та продуктів для заготовки та консервування для зими, тому просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 10000 компенсації моральної шкоди.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки до суду не повідомив, письмової заяви про слухання справи за його відсутністю суду не надав, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду справи.
Третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про причини неявки до суду не повідомив, письмової заяви про слухання справи за його відсутністю суду не надав, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду справи
За таких обставин, суд, враховуючи наявність достатніх матеріалів справи про права та взаємовідносини сторін, а також зі згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши письмові докази, оцінивши останні у сукупності зі всіма обставинами справи, приходить до наступного висновку.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи 25 вересня 2006 року приблизно о 00.10 годині внаслідок порушення п.п. 2.1."а", п.12.4 Правил Дорожнього руху України з вини ОСОБА_3 - водія автомобіля „CHEVROLET AVEO", державний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2, на перехресті вулиць Карла Маркса та Гарібальді в місті Лисичанськ сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій постраждав позивач ОСОБА_1, отримавши тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я необхідного для повного видужання, у вигляді закритого перелому тілу 5-6 шийного хребця, закритого перелому лівої лучевої кості зліва без зміщення, удару грудної клітки зліва, подряпин в області підборіддя, та було пошкоджено його автомобіль „ВАЗ -НОМЕР_1", державний номер НОМЕР_2.
Вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 05.01.2007 року (а.с.2) ОСОБА_3 визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України з призначенням покарання у вигляді штрафу у сумі 510 грн. без позбавлення права керування транспортним засобом.
Згідно ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується іншою особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх особі, діяльністю яких було завдано шкоду, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Враховуючи те, що вирок Лисичанського міського суду від 05.01.2007 року має преюдиціальний характер для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалений вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, суд вважає встановленим той факт, що шкода майну та здоров'ю позивача ОСОБА_1 була завдана при зіткненні джерел підвищеної небезпеки з вини ОСОБА_3 - водія автомобілю „CHEVROLET AVEO", державний номер НОМЕР_1., який належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с.45).
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно висновку автотовароведчеської експертизи №29/06 від 13.10.2006 року, дійсна риночка вартість належного позивачеві автомобіля „ВАЗ -НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди складає 18540,57 грн., а розрахункова вартість відновлення на момент дорожньо-транспортної пригоди становить 17 235,70 грн. (а.с.10), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача..
Наданою позивачем квитанцією до приходного касового ордеру № 171 (а.с.42) підтверджується той факт, що витрати позивача пов'язані з проведенням автотовароведчеської експертизи складають 200 грн., які підлягають стягненню на його користь з відповідача у повному обсязі.
Згідно зі ст.. 1195 фізична чи юридична особа яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід) втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної працездатності а також відшкодувати додаткові витрати викликані необхідністю посиленого харчування санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.30-40) витрати позивача на придбання ліків складають 621,18 грн., які підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі на користь позивача.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, суд, враховуючи рівень порушення душевного спокою позивача, який дістав вияв у наявності страху в результаті дорожньо-транспортної пригоди, фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнав через тілесні ушкодження, глибину психологічного дискомфорту останнього через пошкодження його автомобілю і як наслідок цього позбавлення на деякий час права користування ним, спричинення позивачеві тривалої істотності вимушених змін у його життєвих стосунках через знаходження на стаціонарному лікуванні, та виходячи з принципів розумності і справедливості вважає
заявлений розмір позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у 10000 грн. явно завищеним, тому стягує на користь позивача 8000 грн. компенсації моральної шкоди.
Відповідно до ст.84 ЦПК України суд стягує на користь позивача судові витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката у розмірі 1450 грн. (а.с.41-42)
Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо позивача на користь якого ухвалено рішення звільнено від оплати судового збору він стягуються в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Таким чином з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 260,56 грн.
На підставі викладеного керуючись, ст.ст.23, 1166, 1167, 1188, 1192, 1195 ЦК України, ст. ст. 10,11, 81, 84, 88, 212-215,224-226 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, 1978 року народження, проживаючого АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 17235 (сімнадцять тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 70 коп., пов'язаних із ремонтом автомобілю, 200 (двісті) грн. в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням автотовароведчеської експертизи, 621 (шістсот двадцять одну) грн. 18 коп. в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з придбанням ліків, 1450 (тисяча чотириста п'ятдесят) грн. в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги та компенсацію моральної шкоди у сумі 8000 (вісім тисяч) грн., всього 27 506 (двадцять сім тисяч п'ятсот шість) грн. 88 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2, 1978 року народження, проживаючого АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір у сумі 260 (двісті шістдесят) 56 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2, 1978 року народження, проживаючого АДРЕСА_1 на користь територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області кошти на оплату витрат, пов'язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи у сумі 30( тридцять) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.